Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.
Найбільш поширеними і змістовними методами нагромадження первинної інформації є: опитування, спостереження, експеримент, тестування, анкетування.
Опитування — це метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей — респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і який передбачає реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.
За формами та умовами спілкування і отримання інформації від респондентів розрізняють два типи опитування — анкетування та інтерв’ю, кожний з яких зустрічається у багатьох різновидах.
Для опитування важливо якісно підготувати анкету — систему запитань, об’єднану єдиним планом дослідження для з’ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об’єкта аналізу. Анкета, як правило, має 30—40 запитань. Щоб анкета могла успішно виконати своє призначення—дати досліднику вірогідну інформацію, слід знати і дотримуватися ряду правил та принципів її конструювання і, насамперед, різних питань, з яких складається анкета.
Надійність інформації в багатьох випадках залежить від формулювання питань. Питання та відповіді на них мають належати темі дослідження, формулюватись коротко, чітко і однозначно, так, щоб респондент їх правильно зрозумів і зміг обрати адекватну відповідь. Якщо дослідник не досить упевнений у тому, що перелік можливих відповідей є вичерпним, доцільно використати напіввідкрите питання.
Існують й інші вимоги до складання анкет, зокрема: забезпечення можливості ухилення від відповіді, збалансованість позитивних і негативних суджень; у формулюванні питань не повинно бути явних чи прихованих підказок, вони не мають навіювати уяву про «погані» чи «гарні» варіанти відповідей.
Опитування починається із звернення, яке розкриває мету дослідження, пояснює зміст, а якщо є потреба — правило заповнення анкети. Далі використовують контактні питання, відповіді на які є досить легкими. Ці питання мають бути близькими до теми опитування і поступово вводити респондента у досліджувану проблему.
Другою, усною, формою опитування є, як зазначалося вище, інтерв’ю. Інтерв’ю — це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом. Відповіді останнього записуються або інтерв’юером, або механічно — на плівку.
Інтерв’ю, як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, спеціалістів, які глибоко розуміються в тому чи іншому питанні.
Проведення інтерв’ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв’юером. Для цього потрібні особистісні якості—товариськість, ввічливість, комунікабельність, врівноваженість, досить висока загальна культура, вміння швидко переключатися на нові питання, знаходити вихід із складних ситуацій спілкування. Значну роль у процесі інтерв’ю має компетентність дослідника з досліджуваної проблеми, знання особливостей середовища респондентів (освітній і культурний рівень, інтереси, особливості праці і побуту, специфіка мовного спілкування тощо).
Метод опитування використовується у ряді випадків:
• коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації або коли такі джерела взагалі відсутні;
• коли предметом дослідження є характеристики, які недоступні для спостереження;
• коли предметом вивчення є елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, настрої, цінності, переконання людей тощо. Зазначимо, що відображення різних сторін дійсності у свідомості людей не можна ототожнювати з самою реальністю. Справа в тому, що це явище суб’єктивне і значною мірою спотворюється при опитуванні, лише віддзеркалюючи думки людей про події і факти, які вивчаються;
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 138