Певні кроки в урахуванні зовнішніх ефектів можна зробити й у межах ринкових структур, що грунтуються на приватній ініціативі. Власники можуть укласти між собою контракти, розподіляючи вигоди і витрати від таких ефектів. Так, пасічник та власник фруктового саду можуть домовитися про те, що перший за деяку плату або за знижку в ціні на фрукти відкриватиме вулики в період цвітіння.
У більшості випадків зовнішні ефекти ледве відчутні на рівні приватної ініціативи й потрібно коригування з боку державних і суспільних структур. Так, у випадках із забрудненням довкілля державні органи можуть під загрозою штрафів зажадати установити газо- та пиловловлювачі. Можна також спеціально оподаткувати виробництво, зробивши так, щоб вартість продукції дорівнювала повним альтернативним витратам, а здобуті суми використовувати для компенсації наслідків забруднення.
Суспільний сектор та його інститути виконують функцію виміру зовнішніх ефектів і перерозподілу доходів, яку не реалізує традиційний ринковий механізм.
Друга причина активної участі суспільних структур в економічному житті— існування товарів та послуг колективного користування чи так званих суспільних товарів. Особливість таких благ — їхня невиключеність зі споживання і відносно рівномірне споживання всіма членами суспільства чи колективу без додаткових витрат. Прикладом такого типу блага може бути світло маяка, яким користуються усі без винятку кораблі, що входять у гавань. Неможливо відсторонити кого-небудь від користування такою послугою на тій, наприклад, підставі, що він за неї не заплатив. Поява кожного корабля не вимагає додаткових витрат для виконання маяком своїх функцій. Послуги маяка тому не можуть виступати на ринку як звичайний товар, ціна якого складається на основі попиту та пропозиції. Тими ж самими особливостями відзначаються послуги національної оборони, охорони суспільного порядку, державного управління та ін. Витрати на усі види діяльності такого роду покликана відшкодувати держава, спрямовуючи сюди через бюджет необхідні ресурси. Громодяни ж повинні платити за них також, вносячи свої платежі до бюджету у вигляді податків.
Поряд із суто суспільними товарами можуть існувати змішані товари, особливість яких — часткова невиключеність зі споживання. Послугами національного парку люди можуть скористатися індивідуально, купити квиток і насолоджуватися красою природи та чистим повітрям. Але ті, хто живе поблизу, можуть користуватися цими благами безкоштовно, оскільки виключити їх з використання неможливо, як неможливо відстронити їх від вигод розвинутішої інфро- структури району (зручні дороги, велика кількість транспорту, розвинена система обслуговування). Те ж саме можна сказати про послуги пошти, вільні радіопередачі й телебачення. Такі послуги можуть надавати підприємства приватного сектора, але вони також виступають продукцією суспільного сектора економіки, оскільки невиклю- ченість зі споживання робить їх доступними незалежно від оплати, що неприйнятно для фірм, мета яких—максимізація прибутку.
Оптимізація суспільного вибору
Хоча мета підприємств суспільного сектора не прибуток, а суспільний добробут, у них також виникає проблема раціонального вибору. Пояснюється це тим, що суспільні товари виробляються теж із обмежених ресурсів, що можуть бути використані й у приватному секторі. Тому необхідно визначити, скільки і які суспільні товари та послуги виробляти, щоб здобути максимум соціального благополуччя. Розв’язання проблеми, як і в інших секторах еконо-міки, передбачає зіставлення отриманого виграшу з витратами. Особливість лише в тому, що зіставляються соціальний виграш із соціальними витратами.
Соціальний виграш від виробництва суспільних товарів та послуг є сума приватного виграшу, якщо він є, і зовнішньої вигоди від виробництва. Наприклад, соціальний виграш від підвищення рівня освіти включає приватну вигоду тих, хто навчається, плюс зовнішню вигоду, що одержує суспільство від поліпшення соціального клімату.
» следующая страница »
1 ... 62 63 64 65 66 6768 69 70 71 72 ... 85