Організація дочірніх структур у формі філіалів материнської компанії не обов’язково призводить до жорсткої централізації управління. Філіал може бути самостійним підрозділом компанії та діяти за принципами внутрішньогосподарського госпрозрахунку. Ступінь його автономності визначає керівництво фірми, виходячи з її стратегії.
Перевага «філіального» варіанта організації компанії полягає в тому, що філіали знаходяться у сфері прямої дії адміністративних механізмів материнської компанії. Саме цим пояснюється перетворення деяких дочірніх фірм на філіали.
Така ж можливість для адміністративних наказів може забезпечуватись і в разі існування дочірньої структури у формі залежної юридичної особи.
Вибираючи організаційно-правову форму дочірньої структури, у багатьох випадках перевагу необхідно віддавати створенню дочірньої фірми з правом юридичної особи, оскільки вона повноцінний суб’єкт господарських відносин.
Дочірня фірма наділена більшою відповідальністю та самостійність. Функціональні можливості дочірньої компанії, що зареєстрована як самостійна юридична особа, значно вищі. Дочірня фірма здатна здійснювати емісію цінних паперів, на відміну від філіалів та представництв.
Наявність окремого (але залежного) суб’єкта оподаткування обумовлює внутрішньофірмовий перерозподіл витрат та доходів, оптимізує товарні та фінансові потоки, знижує податкові витрати. Головна компанія може укладати з дочірньою фірмою угоди. Дочірні фірми стають елементом податкових, фінансових та інвестиційних схем.
Аргументація створення дочірніх підприємств. В Україні спостерігається тенденція до утримання кількох дочірніх чи залежних фірм і таким чином зростає кількість корпоративних об’єднань холдингового типу. Дочірня фірма — це інструмент досягнення як тактичних, так і стратегічних цілей компанії. Вирішальне значення мають довгострокові плани керівництва компанії та оцінка перспектив розвитку підприємства в цілому.
Російський учений А. Р. Горбунов виділяє такі основні ситуації, у яких доцільне створення дочірніх структур:
1. Диверсифікація компанії. З розширенням масштабів комерційних операцій відбувається «розростання» номенклатури продукції та послуг. За таких умов можна перегрупувати ресурси компанії та виділити найперспективніші напрями у спеціалізовані дочірні фірми. Дочірнє підприємство може створюватися щодо виробництва та збуту товару або послуги. Спеціалізація — неодмінна умова високої конкурентоспроможності.
Дочірніми компаніями можуть бути збутові, постачальницькі та інші підприємства, допоміжні структури.
2. Уособлення ліцензійних видів діяльності. Діяльність, що потребує ліцензування, зазвичай високо спеціалізована, тому вона може бути відокремлена в певне підприємство. Деякі види ліцензійного бізнесу можуть існувати тільки у вигляді окремих підприємств.
Дочірні фірми створюються також для діяльності, що потребує реєстрації або спеціальної акредитації. До ліцензованих видів бізнесу відносять передусім банківську, страхову, інвестиційну діяльність, аудит. Для управління пайовими інвестиційними фондами та організації лізингу також доцільно створювати дочірні підприємства.
3. Оптимізація структури управління. Створення дочірніх структур може бути спрямоване на раціоналізацію управління компанією. Результат цього — перенесення частини функцій з управління від персоналу материнської компанії до персоналу дочірніх структур. Керівництво фірми звільняється від управління поточними операціями з управління бізнесом.
Освоєння нового напряму або ринку доцільно починати на базі динамічної, гнучкої та компактної структури, виділивши її з усталеного корпоративного моноліту. У такому разі вивільняються потужні мотиваційні стимули, оскільки бюджет дочірньої компанії зазвичай залежить від результатів саме її діяльності. Керівництво материнської компанії може зосередити свою увагу на головному — стратегії розвитку фірми, кадровій роботі та плануванні розподілу ресурсів компанії. Проте не означає, що материнська компанія відмовляється від контролю за дочірніми фірмами.
» следующая страница »
1 ... 51 52 53 54 55 5657 58 59 60 61 ... 118