Інвестознавство

•       визначення складу власних та незалежних експертів, які прий­мають участь у підготвці до відповідного інвестиційного рішення; ви­значення складу вищих менеджерів підприємства, уповноважених приймати такі рішення;

•        визначення граничних строків прийняття таких рішень при ефективності окремих реалізованих проектів, яка знижується;

•       визначення найкращих форм реалізації таких рішень з позицій забезпечення максимізації ліквідаційної вартості реалізованого інве­стиційного проекту;

•      вибір найбільш прийнятних строків реалізації таких рішень.

Можливості та форми швидкого «виходу» проекту із інвестицій­ної програми підприємства повинні розглядатися ще на стадії його розробки (разом з оцінкою та страхуванням інвестиційних ризиків). У процесі вибору конкретних форм такого «виходу» слід виходити із еко­номічних критеріїв і перш за все — із мінімізації втрат інвестиційного капіталу.

В цілях забезпечення формування запланованого інвестиційного прибутку паралельно з обґрунтуванням рішення про «вихід» проекту з інвестиційної програми, повинно готуватися рішення про можливі форми найбільш ефективного реінвестування капіталу.

7.2.  Способи та методи прийняття інвестиційних рішень

Всі підприємства у тій чи іншій мірі пов’язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень за інвестиційними проектами усклад­нюється різними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту; різноманітність доступних проектів; обмеженість фінансо­вих ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язаний з прий­няттям того чи іншого рішення. В цілому, всі рішення можна класи­фікувати наступним чином:

1)     обов’язкові інвестиції, тобто ті, які необхідні, щоб фірма могла продовжувати свою діяльність:

•      рішення про зменшення шкоди навколишньому середовищу;

•      покращення умов праці за державних норм.

2)      рішення, спрямовані на зниження видатків:

•      рішення про удосконалення технологій, які застосовуються;

•      про підвищення якості продукції, робіт, послуг;

•      покращення організації праці та управління.

рішення, спрямовані на розширення та поновлення фірми:

•       інвестиції на нове будівництво (спорудження об’єктів, які бу­дуть мати статус юридичної особи);

•       інвестиції на розширення фірми (спорудження об’єктів на но­вих майданчиках);

•       інвестиції на реконструкцію фірми (спорудження СМР на дію­чих майданчиках з частковою заміною обладнання);

•       інвестиції на технічне переобладнання (заміна та модернізація обладнання).

рішення про придбання фінансових активів:

•       рішення, спрямовані на створення стратегічних альянсів (син­дикати, консорціуми тощо);

•      рішення про поглинання фірм (менеджер);

•      рішення про використання складних фінансових інструментів в операціях з основним капіталом.

рішення про освоєння нових ринків та послуг;

рішення про придбання НМА.

Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту у рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про замі­ну наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо безболісно, оскільки керівництво підприємства чітко уяв­ляє собі, у якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвес­тиції, пов’язані з поширенням основної діяльності, оскільки у цьому випадку необхідно урахувати ряд нових факторів: можливість зміни позиції фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів ма­теріальних, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142  ... 224