Указом Президента України від 30 серпня 2002 року № 791 з метою реалізації стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження України в європейський політичний, економічний, безпековий і правовий простір, створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі, підвищення ефективності координації і контролю за діяльністю органів влади у сфері європейської інтеграції створено Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
На Ялтинському самій Україна — Європейський Союз 7 жовтня 2003 року досягнуто спільного розуміння, що одним із найбільш ефективних шляхів використання можливостей нинішнього розширення ЄС для України є інтенсифікація нею роботи у напрямі адаптації національного законодавства, норм і стандартів до відповідних норм ЄС. Європейський
Союз підтвердив свою готовність продовжувати співробітництво і підтримку України у процесі адаптації законодавства.
Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до права Європейського Союзу.
З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми.
Перший етап виконання Програми розрахований на2004—2007 роки.
Періоди наступних етапів визначатимуться залежно від результатів, досягнутих на попередніх етапах, економічної, політичної та соціальної ситуації, яка складеться в Україні, а також розвитку взаємовідносин України і Європейського Союзу. Розробка плану адаптації законодавства дозволяє адекватно визначити місце та роль права в трансформації всіх сфер суспільного життя на шляху до ЄС, значення права як інструменту входження України до цього Союзу і належного її функціонування. Втім, в Україні праву загрожує не стільки гіперболізація його місця та ролі в інтеграційному русі до ЄС, скільки недооцінка, можна навіть сказати певна примітивізація всієї складності того процесу, який УПС між ЄС та Україною називає в ст. 51 “зближенням існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Союзу”.
Значною мірою така недооцінка визначається текстом наведеної статті, яка обмежується “законодавством”, підмінюючи ним, вочевидь, несвідомо, значно ширше коло проблем, відносин, інститутів, які охоплюються поняттями “право”, “правова система”, саме такий висновок слід зробити, якщо здійснити тлумачення ст. 51 у контексті Угоди про партнерство і співробітництво в цілому відповідно до критеріїв, які Європейський Союз визначив ще у 1993 році у Копенгагені для країн Центральної та Східної Європи, що бажають приєднатись до Союзу. Наближення законодавства охоплює не просто узгодження відповідних законодавчих нормативних актів із нормами і стандартами Європейського Союзу, це — фундаментальне, проте дозволимо зазначити, не найбільш складне за своєю формою та процедурою завдання; його, попри всі непрості питання, що виникають, можна віднести переважно до юридично- технічної сфери.
Водночас підготовча стадія для країни, яка бажає набути членства в ЄС включає в себе набагато більший комплекс завдань, ніж звичайна адаптація відповідних норм європейського права: йдеться про формування в країні належної інституціональної структури, здатної забезпечити ефективне застосування адаптованого законодавства, зміцнити демократичні, політичні, в тому числі державні органи, громадські організації, гарантувати верховенство права, захист прав і свобод людини.
В основі нової інституціональної структури суспільства має бути:
1. Формування сучасного політичного та правового клімату в суспільстві, цивілізованої суспільної свідомості в цілому і правової зокрема, де апроксимація (наближене зображення одних математичних об’єктів іншими) законодавства розцінювалась би як базова основа всеохоплюючого процесу реконструкції всіх складових елементів правової системи України за європейською моделлю.
» следующая страница »
1 ... 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 ... 224