На ринку може виникнути ситуація, коли рівень попиту та пропозиції (за умов повного рівня цін) досягнуть врівноваженості. У такому разі ринок вважається рівноправним, а ціна на ньому — рівноправною ціною. Таку ціну слід розглядати як результат конкретного, тимчасового співвідношення, яке складається за умов певного рівня зазначених чинників — попиту, пропозиції та самої ціни. Оскільки взаємодія попиту, пропозиції та ціни відбувається в умовах конкурентної боротьби, яка регулюється відповідним законом, то з’ясуємо його зміст і характер дії.
Закон конкуренції (“конкуренція” в перекладі з латинської—“зіштовхнен- ня”, “змагання”) виражає закономірні зв’язки між суб’єктами ринкових відносин щодо кращих умов виробництва, купівлі-продажу товарів (послуг).
Зазначений закон діє лише за умов наявності в суспільстві різноманітних форм власності, в т.ч. приватної, та відособлених, економічно незалежних виробників, які виготовляють товари (надають послуги) в різних умовах для одного і того самого контингенту споживачів. Мета такої змагальності — отримання якомога більшого прибутку і боротьба за нього ніщо інше як боротьба за виживання в умовах ринку.
Звичайно, кожний товаровиробник керується, як вже зазначалося, одним економічним інтересом—реалізувати свою продукцію, щоб відшкодувати витрати виробництва і обігу та отримати прибуток. Але тут він наштовхується на
121
протидіючі фактори, бо, по-перше, цього ж прагнуть інші виробники, а подруге, треба враховувати суперечність між пропозицією виробника і попитом споживача. Отримати бажаний прибуток виробник зможе тоді, коли індивідуальна вартість його товару (послуги) буде нижча від суспільної вартості. При цьому для виробника важливо досягти швидкої реалізації продукції, прискорити обіг капіталу, що має неабияке значення в процесі конкурентної боротьби, тому закон конкуренції виступає як рушійна сила розвитку економіки, що звільняє виробництво від неефективних, збиткових підприємств, змушує постійно шукати засоби зниження витрат, а також інші методи господарської діяльності. Він відіграє важливу роль у встановленні загальної рівноваги в економіці саме завдяки взаємодії із законами вартості, попиту та пропозиції.
Ринковий механізм має також спиратися на дію закону грошового обігу. Як відомо, цей закон вимагає, що кількість грошей, необхідна для реалізації товарів (послуг), повинна дорівнювати сумі цін усіх проданих товарів (реалізованих послуг), поділеній на середнє число оборотів однойменних одиниць грошей. При цьому від суми цін реалізованих товарів, проданих у кредит, свід відняти суму товарів, суму погашених платежів і додати суму платежів, за якими настав час сплати. Надмірна емісія (випуск в обіг) грошей, не підкріплена відповідною товарною масою, веде до зниження купівельної спроможності грошових одиниць і, як наслідок, до зменшення платоспроможного попиту населення, а це, в свою чергу, дуже негативно впливає на функціонування всього ринкового механізму, веде до його розбалансування.
Нарешті, найбільш узагальнюючим законом, який забезпечує цілеспрямованість дії всіх законів ринкового механізму є, безперечно, закон економії часу, який по праву вважається першим законом, що примушує виробника економити всі види ресурсів. Цей закон виражає закономірні (об’єктивні, суттєві, сталі) зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці продукції (товару, послуги) у процесі розвитку продуктивних сил сус - пільства та зростанням вільного часу працівників. Вільний час має використову- ватисядля всебічного розвитку працівників, підвищення їхнього життєвого рівня.
Конкретними формами прояву дії цього закону є економія живої та уречевленої праці на виробництво продукції, а це можливо завдяки взаємодії закону економії часу з іншими законами ринкового механізму, які вже розглядалися вище.
» следующая страница »
1 ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99 ... 384