У період дії золотого стандарту переважала практика остаточного сальду- вання платіжного балансу за допомогою золота, хоч у міжнародному обороті застосовувалися і кредитні знаряддя обігу.
У XX ст. інтенсифікація світових зв’язків розширила впровадження кредитних знарядь обігу в міжнародному обороті (вексель, чек і ін.). У 1930 р. у Женеві була підписана Міжнародна конвенція про перекладні і прості векселі, а в 1931 р. — Міжнародна конвенція, що регулює видачу, обіг й оплату чеків.
Проте особливість застосування векселів і чеків у міжнародному обороті полягає в тому, що вони не виконують роль такого остаточного платіжного засобу, як золото. Тому вилучення жовтого металу з міжнародного обороту, коли перестав діяти стихійний механізм регулювання валютних курсів — механізм “золотих точок”, призвело до значних коливань валютних курсів. Оскільки світової банкноти не було, місце золота зайняли шляхом позаекономічного примусу головні національні банкноти, головним чином, англійський фунт стерлінгів і долар США. З цією метою були використані міжнародні угоди, валютні блоки і валютні кліринги.
Перша міжнародна угода була підписана в Генуї в 1922 р., коли фунт стерлінгів і долар США були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний оборот. Друга угода укладена в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). Вона заклала основи повоєнної міжнародної валютної системи. Основою валютних паритетів інших національних одиниць був визнаний долар США, розмінний на золото за офіційною ціною (35 дол. за тройську унцію — 31,1 г). Проте вразливим місцем у виконанні доларом і фунтом функції світових грошей була суперечність між інтернаціональним характером валютних зв’язків і національної природи кредитних грошей.
Диктат головних національних валют у міжнародному обороті проявився також у створенні валютних блоків. Стерлінговий блок був створений після скасування золотого стандарту в Англії в 1931 р. Він включав країни Британської
81
імперії (крім домініонів Канади і Нью-Фаундленда, а також Гонконгу), держави, тісно пов’язані з Великою Британією (Єгипет, Ірак, Португалія). Основою цього валютного блоку була підтримка країнами, що входили до нього, твердого курсу стосовно валюти країни-гегемона; усі розрахунки пропонувалося робити в цій валюті, що зберігалася в Банку Англії. За таким же принципом діяв доларовий блок, створений у 1933 р. після скасування золотого стандарту в США. До його складу входили США, Канада, країни Латинської Америки, а також Золотий блок, очолюваний Францією.
Під час і після Другої світової війни на базі валютних блоків виникли валютні зони—стерлінгова, доларова. Крім того, на базі золотого блока виникла зона франка, з’явилися також зони голландського гульдена, португальського ескудо, італійської ліри й іспанської песети.
Валютні кліринги — це розрахунки між країнами на основі заліку взаємних вимог з оплатою сальдо готівкою. Валютні кліринги створювалися в роки світової економічної кризи 1929-1933 рр. і потім набули великого поширення у формі двосторонніх і багатосторонніх клірингів (Європейська платіжна спілка з 1950 по 1958 р.), поява яких було викликана загостренням проблеми міжнародної ліквідності, або спроможності країн оплачувати свої зовнішні зобов’язання. У результаті 60 % міжнародних розрахунків велося через валютні клірінги, які до кінця 60-х років були ліквідовані в більшості західноєвропейських країн з уведенням конвертованості валют.
З метою збільшення міжнародної ліквідності і заміни національних валют міжнародною резервною грошовою одиницею Рада керуючого Міжнародного валютного фонду (МВФ) затвердила план створення нового виду ліквідних засобів — спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rigts — СДР). СДР — це платіжні засоби, що емітуються міжнародним валютним фондом і призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ, порівняння вартості національних валют. Відповідно до цього плану СДР безоплатно розподілялися серед країн-членів Фонду, що відкрив їм рахунок у СДР у сумі 16,8 % їх квоти. Емісія СДР проводилася в невеличких розмірах: у перші роки (з 1970 р.) було випущено понад 9,3 млрд СДР, протягом 1979-1981 рр. — 12 млрд. Загальна частка СДР у міжнародних активах становить усього 2,5 %.
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 384