Вадою вітчизняного ринку державних боргових зобов’язань є його орієнтація переважно на короткострокові інструменти запозичення з високим рівнем дохідності. Механізми функціонування цього ринку працюють на засадах сумнозвісних фінансових пірамід.
Водночас, скажімо, американські казначейські довгострокові облігації розраховані на 30 років, а їх дохідність на початок січня 1998 р. становила 5,73 %, що є найнижчою позначкою з моменту їх випуску в 1997 р.
У1998 р. Росія почала розміщувати на світових фондових ринках черговий транш довгострокових державних єврооблігацій зі строком погашення 7 років. Розглядається питання про введення для них плаваючого курсу, такого, який, наприклад, застосовує Аргентина: перших три роки купонна дохідність підвищена, а потім знижується.
Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не лише для розвитку, а й для утримання наявного господарського комплексу, є необхідність розміщувати місцеві цінні папери як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Але цей процес досі законодавчо не врегульований. Спроба будь-що отримати кошти призводить часом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і держави в цілому.
Наприклад, Житомирською обладміністрацією у 1997 р. із порушенням чинного законодавства були авальовані векселі на суму 6,7 млрд дол.
422
Згідно з постановою уряду № 1438 від 22 грудня 1997 року “Про дії посадових осіб Житомирської облдержадміністрації з надання гарантій іноземним інвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань” МЗС було доручено проінформувати судові інстанції Іспанії й міжнародні фінансові установи про невідповідність вексельних та інших боргових зобов’язань, виданих Житомирською обласною держадміністрацією, вимогам законодавства України.
ДКЦПФР, міністерствам фінансів, економіки та юстиції спільно з Нацбанком і Фондом держмайна доручено вивчити необхідність і доцільність розробки проектів відповідних законодавчих актів про повноваження місцевих органів виконавчої влади з надання гарантій іноземним інвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань.
З метою зниження ризиків дедалі більше уваги приділяється похідним цінним паперам, які стають стратегічним інструментом хеджування інвестиційних портфелів.
Проект випуску депозитарних сертифікатів розширить доступ на український ринок іноземних інвесторів. Він має ряд переваг порівняно з випуском американських депозитарних розписок, потребує менше часу на підготовку й набагато дешевший для компанії-емітента.
Серед факторів, що визначають зростання і глобалізацію фінансових ринків розвинутих країн, — програми приватизації, які здійснюються повсюди. Через це набирають сили місцеві фондові ринки, зростає їх капіталізація, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі акціями.
Введення спільної валюти—євро—дало змогу зробити цінні папери різних країн зіставнішими, створило панєвропейську систему розрахунків, що зумовить появу єдиного ринку цінних паперів, зіставного за величиною з американським, і європейський інвестор зможе придбати фондові цінності, випущені будь-якою з країн.
Державні облігації будуть уніфіковані й стануть досяжнішими для інвесторів з інших країн, цей ринок стане конкурентнішим. Посилення конкуренції призведе до зниження витрат обігу цінних паперів і до підвищення якості обслуговування інвесторів.
Слід розрізняти фінансову безпеку емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, посередників (брокерів), консультантів інвестиційних компаній та фондів, банків, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів. Це дуже важливо, оскільки постійно зростає кількість фінансових посередників, які працюють на ринку цінних паперів. На початок 1999р., за данимиДКЦПФР, на фондовому ринку України діяли 1600 професійних учасників, серед яких 180 інвестиційних фондів та 142 компанії, 878 торговців, 378 незалежних реєстраторів і 28 зберігачів цінних паперів. А, скажімо, на фондовому ринку Росії сьогодні працює 1500 компаній і 700 комерційних банків.
» следующая страница »
1 ... 324 325 326 327 328 329330 331 332 333 334 ... 384