Економічна теорія

Податок на споруди. Податок на споруди раціоналізує витрати власника (користувача) споруди та спрощує механізм перерозподілу власності між юридичними або фізичними особами.

Об’єктом оподаткування є споруда.

Не є об’єктом оподаткування споруди, що перебувають у власності:

а)  держави або територіальної громади, включаючи пам’ятки культури й архітектури, що охороняються державою, крім випадків, коли такі споруди зак­ріплено за підприємствами на праві повного господарського відання або пере­дано в оренду (спільну діяльність, інші види використання) іншим особам (крім державного або комунального майна, що передається в оперативне управління бюджетним установам та організаціям);

б)  неприбуткових організацій, у тому числі релігійних, за умови їх викори­стання для ведення неприбуткової діяльності, зокрема релігійної;

в)  у власності установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України.

Не можуть бути об’єктом оподаткування також споруди, які використову­ються:

а)  для будь-яких цілей, за умови, що такі споруди розташовані у зонах відчу­ження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом Украї­ни “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

б)  як об’єкти природоохоронного призначення, у тому числі об’єкти з ути­лізації виробничих відходів юридичних осіб та життєдіяльності фізичних осіб;

в)  пенітенціарними закладами та їхніми підприємствами відповідно до встановлених законодавством цілей;

г)  для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів середньої професій­ної освіти й підвищення кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медич­ного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти); як бе­зоплатні спортивні зали і майданчики для фізичного та психологічного оздо­ровлення відтворення працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз), а також об’єкти житлово-комунального господарства, що перебувають на ба­лансі й утримуються за рахунок такого платника податку.

Не оподатковуються споруди, виробництво (будівництво) яких не завер­шено, а також споруди, законсервовані за рішенням Кабінету Міністрів Украї­ни або за рішенням власника споруди у встановленому порядку.

Порядок визначення дати початку експлуатації споруд встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Споруди оподатковуються за ставкою, яка визначається законом про дер­жавний бюджет на черговий податковий рік у розмірах не нижче одного й не вище трьох відсотків до бази оподаткування.

Ставка податку не може змінюватися протягом одного бюджетного року.

Платниками податку на нерухомість є власники нерухомості або особи, уповноважені власниками сплачувати податок.

У разі, коли нерухомість перебуває у спільній власності членів сім’ї, плат­ником податку є глава сім’ї.

У разі, коли платника податку не виявлено, органи місцевого самовряду­вання за поданням державних податкових адміністрацій у місячний строк вста­новлюють власника зазначеної нерухомості або визначають уповноважену осо­бу, яка має право розпоряджатися зазначеною нерухомістю.

Не включаються до бази оподаткування нежитлові приміщення на території присадибної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок—місце пост­ійного проживання фізичної особи,—розташований на території громад з насе­ленням менш як 10 тис. постійних жителів, у разі, коли такі нежитлові приміщен­ня використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садо­вого та іншого господарського інвентаря, для погребів (льохів), інших особистих та сімейних цілей, не пов’язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

 

« Содержание


 ...  267  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я