Податок на споруди. Податок на споруди раціоналізує витрати власника (користувача) споруди та спрощує механізм перерозподілу власності між юридичними або фізичними особами.
Об’єктом оподаткування є споруда.
Не є об’єктом оподаткування споруди, що перебувають у власності:
а) держави або територіальної громади, включаючи пам’ятки культури й архітектури, що охороняються державою, крім випадків, коли такі споруди закріплено за підприємствами на праві повного господарського відання або передано в оренду (спільну діяльність, інші види використання) іншим особам (крім державного або комунального майна, що передається в оперативне управління бюджетним установам та організаціям);
б) неприбуткових організацій, у тому числі релігійних, за умови їх використання для ведення неприбуткової діяльності, зокрема релігійної;
в) у власності установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України.
Не можуть бути об’єктом оподаткування також споруди, які використовуються:
а) для будь-яких цілей, за умови, що такі споруди розташовані у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
б) як об’єкти природоохоронного призначення, у тому числі об’єкти з утилізації виробничих відходів юридичних осіб та життєдіяльності фізичних осіб;
в) пенітенціарними закладами та їхніми підприємствами відповідно до встановлених законодавством цілей;
г) для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів середньої професійної освіти й підвищення кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти); як безоплатні спортивні зали і майданчики для фізичного та психологічного оздоровлення відтворення працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз), а також об’єкти житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі й утримуються за рахунок такого платника податку.
Не оподатковуються споруди, виробництво (будівництво) яких не завершено, а також споруди, законсервовані за рішенням Кабінету Міністрів України або за рішенням власника споруди у встановленому порядку.
Порядок визначення дати початку експлуатації споруд встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Споруди оподатковуються за ставкою, яка визначається законом про державний бюджет на черговий податковий рік у розмірах не нижче одного й не вище трьох відсотків до бази оподаткування.
Ставка податку не може змінюватися протягом одного бюджетного року.
Платниками податку на нерухомість є власники нерухомості або особи, уповноважені власниками сплачувати податок.
У разі, коли нерухомість перебуває у спільній власності членів сім’ї, платником податку є глава сім’ї.
У разі, коли платника податку не виявлено, органи місцевого самоврядування за поданням державних податкових адміністрацій у місячний строк встановлюють власника зазначеної нерухомості або визначають уповноважену особу, яка має право розпоряджатися зазначеною нерухомістю.
Не включаються до бази оподаткування нежитлові приміщення на території присадибної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок—місце постійного проживання фізичної особи,—розташований на території громад з населенням менш як 10 тис. постійних жителів, у разі, коли такі нежитлові приміщення використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентаря, для погребів (льохів), інших особистих та сімейних цілей, не пов’язаних з здійсненням підприємницької діяльності.
» следующая страница »
1 ... 262 263 264 265 266 267268 269 270 271 272 ... 384