По-друге, кількість безробітних в країні визначається на підставі офіційних даних про тих, хто шукає роботу. Тобто враховуються лише ті, хто має оформлений статус безробітного. Отримання такого статусу передбачає звернення тих, хто шукає роботу до офіційних служб зайнятості населення, виконання певних умов та правил, порушення яких позбавляє безробітного можливості й надалі таким вважатись. Тож офіційні дані про кількість безробітних не включають тих, хто самостійно шукає роботу. Але недоліки офіційного обліку безробітних цим не обмежуються. Крім тих, хто шукає роботу самостійно і через це виключається зі складу безробітних, є ще й такі, що працюють з незалежниї від них причин неповний робочий день. Ці люди бажають мати більше роботи, щоб отримувати повну зарплату, але неповна зайнятість теж не розглядається офіційною статистикою як безробіття. Нарешті не рахуються як безробітні й ті, хто взагалі не працює і не отримує заробітної плати, перебуваючи у довготривалих вимушених «відпустках» через зупинки підприємств в умовах кризового стану економіки.
Усе це дозволяє дійти висновку про наявність поруч з офіційно визнаним безробіттям так званого прихованого. Отже, реальний рівень безробіття треба було б розраховувати як суму офіційного та прихованого безробіття. Проте проблема полягає в тому, що приховане безробіття може бути оцінено тільки приблизно. Статистика не може вважати прихованими безробітними всіх, хто не зареєстрований на біржі праці і в той же час не має роботи. Ми вже казали про те, що не все працездатне населення включається до складу робочої сили. Отже,
247
заміри рівня прихованого безробіття здійснюються за допомогою непрямих методів, що знижує достовірність отриманих результатів.
Слід сказати, що проблема правильного вимірювання рівня безробіття ускладнюється й тим, що деякі офіційно зареєстровані безробітні насправді зовсім не бажають отримати роботу, а тільки роблять вигляд, що шукають її. Для цього можуть існувати різні причини. В країнах із високим ступенем розвитку соціального захисту населення допомога по безробіттю дозволяє на досить пристойному рівні задовольняти свої потреби людям, які взагалі не мають бажання працювати. В інших випадках статус офіційно безробітного виступає прикриттям для людини, що отримує свої доходи від незаконних видів діяльності.
За всієї недосконалості його розрахунку, рівень безробіття є одним з найважливіших показників стану економіки країни. Перевищення нормального рівня безробіття завжди означає істотні економічні та соціальні втрати. Розглянемо спочатку суто економічний бік проблеми.
Як уже було з’ясовано, перевищення природного рівня безробіття означає появу безробіття циклічного, тобто, пов’язаного зі спадом обсягу національного виробництва. Цей зв’язок між надмірним безробіттям та втраченим обсягом виробництва товарів та послуг відбиває закон Оукена, який стверджує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання обсягу ВНП від потенційного складає 2,5%. Отже, відсутність можливості отримання роботи людьми, що здатні бажають працювати, означає значні економічні втрати для суспільства у вигляді недовиробленої продукції через недовикористання такого важливого ресурсу, як робоча сила. Справді, для країни з розвинутою економікою недовиробництво навіть 1% ВНП
— це втрата товарів та послуг на десятки або навіть сотні мільярдів доларів.
З другого боку, фактичний обсяг національного виробництва може іноді перевищувати його потенційний обсяг, розрахований для умов повної зайнятості. Це стає можливим, коли за відсутності циклічного безробіття відчутно зменшуються структурне та фрикційне безробіття. Таке становище характерне для екстремальних ситуацій, при яких в країні штучно обмежуються переходи з однієї роботи на іншу. Прикладом може бути неприродно високий рівень зайнятості в США під час другої світової війни. Проте, рівень безробіття нижчий за нормальний все ж таки є досить рідкісним винятком з правил в умовах ринкової економіки.
» следующая страница »
1 ... 189 190 191 192 193 194195 196 197 198 199 ... 384