Криза, депресія, пожвавлення та піднесення являють собою чотири фази економічного циклу. Ринкова економіка, таким чином, є економікою, що розвивається циклічно, від однієї кризи до іншої, проходячи в кожному циклі одні й ті ж самі фази у певній їх послідовності. Іноді економісти виділяють у складі економічного циклу не чотири, а лише дві фази. У двофазовій моделі циклу фаза економічного спаду охоплює кризу та депресію, а фаза економічного піднесення —пожвавлення та піднесення. Але такий підхід до трактування економічного циклу, в принципі, не міняє суті описаного вище явища.
Визнання самої наявності певного циклу у розвитку ринкової економіки не викликає особливих суперечок серед економістів різних шкіл та напрямків (хоча дехто з них вважає, що мову слід вести не про циклічність економічного розвитку, а швидше, про коливання економічної кон’юнктури, що не підда-
235
ються узагальненням і спричинюються різними чинниками). Що ж до пояснення причин економічного циклу та відповідних теоретичних висновків і практичних рекомендацій, то тут усе значно складніше, бо існує безліч точок зору з приводу названих питань.
Як уже було відзначено, дехто з економістів схиляється до думки, що про цикл взагалі казати не варто, а мова йде лише про коливання ділової активності, які не мають єдиної для усіх випадків причини.
Отже, з цього погляду, створити теорію циклічного розвитку, яка розкрила б певні закономірності цього процесу і дозволила б розробити заходи протидії кризам — взагалі неможливо.
Проте більшість економістів, зважаючи на періодичність повторення криз та ті спільні риси, що притаманні їм усім, намагаються відшукати певні закономірності їх виникнення та пояснити суть цього явища у рамках загальної теорії економічного розвитку. Справді, важко розглядати економічний цикл як випадкове явище, якщо звернутись до історії промислових криз у країнах з ринковою економікою.
Вперше криза перевиробництва вразила у 1825р. Великобританію, що була на той час найбільш розвинутою промисловою державою світу. Наступна криза (1836 р.) охопила вже не тільки британську економіку, а й економіку США. Криза 1847р. поширилась вже на чотири країни (Велика Британія, США, Франція, Німеччина). Першою світовою кризою, що охопила переважну більшість промислових країн, стала криза 1657 р. Практично всі наступні кризи можна розглядати як світові. Це кризи: 1866 р., 1873 р., 1862 р., 1890 р., 1900 р., 1907 р., 1913
14 рр., 1920-21 рр., 1929-ЗЗ рр., 1937-38 рр., 1948-49 рр., 1953-54 рр., 1957-58 рр., 1960-61 рр., 1969-70 рр., 1974-75 рр., 1980-82 рр., 1992-93 рр., 1997-98 рр.
Один лише перелік економічних криз, що залишили свій слід в історії розвитку країн з ринковою системою господарства, може переконати у тому, що це явища не випадкового характеру. Але навіть визнавши явище за таке, що має в своїй основі певну закономірність, можна пояснювати його досить по- різному. Так, в економічній літературі можна знайти пояснення циклічних коливань на основі їх взаємозв’язку з появою плям на сонці; діями політиків, що бажають бути переобраними на наступний строк; зробленими винаходами, що впроваджуються у промисловість; помилковою оцінкою людьми економічних реалій і таке інше.
Найбільш розробленими та обгрунтованими теоріями, що пояснюють причини економічного циклу та періодичних криз перевиробництва, є теорії, які акцентують свою увагу на проблемах рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції. Прихильники даного підходу вважають, що безпосередньою причиною кризи завжди виступає розрив між наявним сукупним попитом та сукупною пропозицією. Розгляд даної концепції потребує чіткого уявлення про те, що ж стоїть за економічними категоріями сукупного попиту та сукупної пропозиції.
236
У попередньому розділі вже розглядались питання взаємодії попиту та пропозиції на окремих ринках товарів та послуг. Проте попит на окремому ринку
» следующая страница »
1 ... 180 181 182 183 184 185186 187 188 189 190 ... 384