Економічна теорія

—   обліку його касового виконання;

—    управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

За станом розрізняють державний бюджет:

—    нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

—   дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

—   профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Чи може держава витрачати більше, ніж вона має? Так за

цих умов держава вдається до проведення додаткової грошо­вої емісії, що є суто інфляційним чинником, або застосовує інше джерело фінансування бюджетного дефіциту — позику.

Вважають, що з часів Дж. М. Кейнса обов'язкова зба­лансованість бюджету стала анахронізмом, а концепція "здо­рових фінансів" (збалансованого бюджету) виявилася не­достатньо ефективною.

Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є не­безпечним. Якщо він не перевищує 2—3 %, він не є небез­печним; якщо ж він перевищує 3 %, існує загроза інфляцій­них явищ в економіці (абсолютно неінфляційних чинників фінансування державного бюджету немає).

В Україні виникло явище прихованого бюджетного

дефіциту, яке проявилося у невчасному та (або) неповно­му фінансуванні бюджетної сфери економіки. Таким чи­ном, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефі­цит бюджету.

Причини бюджетного дефіциту:

—  спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

—    збільшення державних витрат на розвиток військо­во-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

—  значний сектор "тіньової економіки", що уникає сплати податків;

—    зростання витрат на утримання управлінського апа­рату;

—  непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

—    перехід від фінансування до кредитування;

—    ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

—   зменшення видатків на фінансування ВПК, соціаль­них програм, державне управління;

—    зміна системи оподаткування.

Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спа­ду обсягів національного виробництва, коли податкові над­ходження зменшуються, а потреба у видатках зростає.

Профіцитний бюджет характерний для періоду еконо­мічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економіч­ний спад.

Балансування бюджету, таким чином, здійснюється не щорічно, а залежно від фази ділового циклу.

Є ще один досить важливий аспект бюджетного дефіци­ту. Розрізняють бюджетний дефіцит:

—     фактичний — відображає реальні надходження і видатки за певний період часу;

—     структурний — показує, якими мають бути надхо­дження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва;

—    циклічний — відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різни­ця між фактичним і структурним дефіцитом.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг.

Державний борг існує у двох формах:

—    внутрішнього боргу перед юридичними та фізични­ми особами країни;

—     зовнішнього боргу перед іноземними країнами (між­народними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Існує безпосередній зв'язок між бюджетним дефіцитом і державним боргом:

з одного боку, державний борг є різницею між нагрома­дженою сумою всіх позитивних сальдо бюджетів і сумою всіх від'ємних сальдо (дефіцитів), отже, бюджетний дефі­цит формує державний борг;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 164 165 166 167 168 169170 171 172 173 174  ... 246