Якщо рекламодавцю дещо відомо про клієнта, наприклад коло його інтересів, то можливо підібрати спеціфічний банер саме для цього споживача. Очевидно, що такі цільові, персоналізовані банери є найбільш ефективними.
Головною перевагою банерів є те, що клацаючи на ньому мишкою користувачі переходять на сайт рекламодавця. Іншою перевагою при використанні банерів є можливість їх настройки на цільову аудиторію. Рекламодавець, як мінімум, може прийняти рішення щодо сегменту ринку, на якому він хоче зосередитись. Стратегія “насильної реклами” реалізується за допомогою використання банерів, які змушують клієнтів побачити банер ще до того, як вони зможуть отримати безкоштовну інформацію або розвагу.
Головним недоліком банерів є їх висока загальна вартість. Якщо компанії потрібна успішна кампанія з маркетингу, то необхідно виділити значне фінансування на рекламу. Іншим недоліком банерів є обмеженість обсягу інфорації, яка може розміщуватись на банері. Тобто, рекламодавець повинен ретельно продумати зміст короткого повідомлення, яке зможе привернути увагу користувачів.
Іншим обмеженням банерів є зменшення з часом кількості користувачів, які знайомляться з рекламою. Це виглядає так, ніби користувачі набувають імунітету. Вони просто не помічають банера. В цьому випадку важливо вирішити, де саме розміщувати банери.
Існує практика обміну банерами. Обмін банерами означає, що компанія А погоджується показувати банер компанії Б в обмін на те, що компанія Б буде показувати рекламу компанії А. Це ймовірно найменш витратна форма реклами за допомогою банерів, яку, тим не менш, буває важко організувати. Компанія повинна мати сайт, що здатний генерувати достатній потік якісного трафіку. Після цього компанія повинна встановити контакт з власником (або Web-майстром) сайту і поцікавитись, чи не буде він зацікавлений у обміні банерами. Не дивлячись на те, що індивідуальне погодження може бути непростим, багато компаній користуються обміном банерами.
Якщо декілька Web-сайтів зацікавлені в обміні банерами, то в цьому випадку легше здійснити підбір між багатьма компаніями. Наприклад, з трьох компаній компанія А може показувати банер компанії Б, але компанія Б не може показувати оптимально банер компанії А. Однак, компанія В може показувати банер компанії С, а компанія С може показувати банер компанії А. Такий бартер може охоплювати багато компаній.
Організатори обміну банерами влаштовують тогівлю між трьома або навіть більшою кількістю партнерів. Це працює аналогічно до оф-лайновому бартерному обміну. Фірма, яка бажає показувати чужі банери, приєднується до обміну. Кожного разу, коли учасник показує банер одного з членів такої групи обміну банерами, він отримує кредит. Після того, як учасник “заробляє” достатню суму кредиту, його власний банер показують на сайті іншого члена групи за його вибором. Більшість обмінів пропонують членам можливість купити додаткові кредити для показу банерів. Деякі групи обмінів дозволяють учасникам визначати тип сайту, на якому буде показуватись банер. Таким чином, рекламодавець отримує можливість визначати цільову аудиторію для свого банеру.
Більшість груп обмінів пропонує співвідношення кредиту приблизно 2:1. Це означає, що за показ кожних двох банерів, представлених на сайті компанії, банер компанії буде показано один раз на еквівалентному сайті. Можна запитати, чому цей коефіцієнт не дорівнює 1:1. Це пояснюється тим, що компанія з обміну банерами повинна мати дохід для покриття її операційних витрат і додаткові послуги. Для цього вони беруть кредит близько 50% з усіх банерів і продають його. Деякі банерні обміни не дозволяють використовувати певні типи банерів. Отже, рішення щодо того, чи брати участь в обміні, є важливим. Іншою проблемою є розмір податків з бартеру. Взагалі банерний обмін може бути дуже значним.
» следующая страница »
1 ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144 ... 187