Біржова справа

■               контроль за брокерами та іншими учасниками торгівлі щодо виконання ними фінансових вимог (проведення таємних та комплексних ревізій всіх напрямів комерційної діяльності, пов’язаної з укладанням ф’ючерс- них та опціонних контрактів.

Поки що в Україні робота із сертифікації та ліцензування належним чином поставлена лише на фондовому ринку, де діє чітка система під­готовки та сертифікації фахівців, зокрема реєстраторів власників імен­них цінних паперів, депозитаріїв та торговців цінними паперами.

Аналогічний стан справ і на зарубіжних фондових ринках. Там для фізичних та юридичних осіб, які займаються брокерською діяльністю на ринку цінних паперів, зокрема на фондовій біржі, встановлюються відповідні вимоги[108]:

■               професійні та кваліфікаційні до керівників та фахівців (в Україні бро­керську фірму на фондовому ринку мають право заснувати три сертифі- кованих торговці, фондову біржу - 20 сертифікованих торговців цінними паперами);

■               фінансові (торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управ­ління цінними паперами - не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг - не менш як 600 тисяч гривень.)11;

■   організаційно-технічні;

■   спеціальні.

Використовуючи брокерські послуги, клієнт біржі збільшує обсяг операцій без суттєвого зростання витрат, залучає висококваліфікова­ного торговельного посередника, який досконало знає ринок та його кон’ юнктуру.

Мережа брокерських фірм, бюро чи контор розміщується у містах з великою кількістю потенційних клієнтів. Кожна контора складається із штату підтримки та адміністрації. Саме тут проходить обробка вхідної інформації. Брокери, консультанти інформують своїх клієнтів про мож­ливості купівлі та продажу товарів на біржі.

Досвід роботи брокерських фірм в Україні свідчить про те, що лише ті із них є успішними, які орієнтуються на високий професіоналізм та ґрунтовне знання ринку.

З початку свого становлення товарні біржі Києва залучали брокерсь­кі фірми, розміщені у регіонах, оскільки основні товарні ресурси сільгосп- сировини зосереджувалися саме там, тому й інформація щодо їх наяв­ності була точнішою.

При реєстрації брокерської контори на товарній біржі для здійснення біржової торгівлі їй присвоюється номер та комерційний код. Кількість брокерів, які працюють у біржовій залі, визначає член біржі, який від­крив брокерську фірму, виходячи із вимог статутних документів біржі, виду членства тощо. У ст. 16 ЗУ “Про товарну біржу” підкреслюється, що брокерами є фізичні особи, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі стосовно укладання біржових угод. Доходи бро­керської фірми надходять у вигляді комісійних за укладені угоди та плати за надання консультаційних послуг. Розміри цих виплат, як пра­вило, встановлюються загальними зборами членів біржі.

Ефективною діяльність брокерської фірми може бути за умови наяв­ності постійних клієнтів, коли брокери досконало знають не лише їх фінансовий стан, але й можуть прогнозувати майбутню діяльність. Три­вала співпраця з клієнтом дає можливість отримувати від нього замовлен­ня на купівлю-продаж за ринковими цінами, що надає значні переваги

у порівнянні з лімітованими замовленнями, у яких чітко визначається рівень цін. Це можуть бути цінові обмеження або фіксація конкретних цін впродовж біржового дня, а саме: ціна закриття, мінімальна ціна дня для купівлі або максимальна ціна дня для продажу тощо.

Як зазначає Голова Національної асоціації бірж України Г. Шевченко[109], для здійснення успішної діяльності на біржовому ринку брокерська фірма повинна:

 

« Содержание


 ...  136  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я