Банківські операції

Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов’язань є договір. За ознаками, які характе­ризують юридичні наслідки укладення окремих договорів, можна виок­ремити такі групи цивільно-правових договорів, якими оформляються нетрадиційні банківські операції та послуги:

—договори про передання майна у власність, повне господарське відан­ня або оперативне управління (договори купівлі-продажу іноземної ва­люти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);

—     договори про передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

—     договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги тощо).

З погляду змісту та суб’єктного складу зобов’язання про надання бан­ком послуг поділяють на:

—     послуги юридичного характеру, що оформляються, договором до­ручення і договором комісії;

—     послуги фактичного характеру, що оформляються, договором схову;

—     послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки тощо).

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг, що набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існую­чої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надан­ня послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

9.2.      Лізингові операції

У світовій практиці поняття «лізинг» використовується для позначен­ня різного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалого користуван­ня. У Законі України «Про лізинг» зазначено: «Лізинг — це підприєм­ницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне корис­тування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погоджен­ням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови спла­ти лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Лізинг розг­лядається як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвесту­вання коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу зали­шається у лізингодавця на строк дії договору.

З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що надається під основні засоби. В останньому випадку кредитоодержувач за рахунок пер­іодичних грошових внесків погашає борг, при цьому комерційний банк з метою забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право влас­ності на об’єкт, що кредитується до повного погашення кредиту. Лізин- гоодержувач стає власником об’єкта лізингу лише після закінчення стро­ку договору. У лізингу елементи оренди взаємозв’язані з елементами кре­дитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потік злиті в єдиний взаємозв’язаний комплекс грошово-майнових відносин. Тому лізинг ще називають кредит-орендою.

Поряд з терміном «лізинг» широко вживаються терміни «оренда», «про­кат», якими позначаються однотипні за своєю юридичною природою до­говори, кожен з яких має певні особливості, обумовлені предметом най­му. Предметом прокату можуть бути речі, що використовуються для за­доволення побутових невиробничих потреб приватних осіб, надаються у тимчасове користування громадянам на строк не більше кількох місяців з обов’язковим поверненням після закінчення терміну прокату.

Незважаючи на спільні риси, які властиві оренді та лізингу, між ними існують суттєві відмінності:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197  ... 233