Банківські операції

Розрахунки у формі документарного акредитива більш характерні для угод, які передбачають платіж проти надання експортером документів (го­тівковий платіж) або надання покупцю короткотермінового (до одного року) комерційного кредиту. Використання акредитива для оплати това­ру на умовах довгострокового кредитування в практиці міжнародних роз­рахунків трапляється дуже рідко. Якщо кредит надається покупцю на тривалий термін, акредитив використовується в поєднанні з іншими фор­мами розрахунків і покриває ту частину вартості товару, котра оплачуєть­ся проти подання банку комерційних документів, тобто готівкою

При розрахунках за комерційним кредитом також можуть відкрива­тися акредитиви для акцепту й оплати строкових тратт (переказних век­селів) бенефіціара (експортера), виставлених на банк або виконує акре­дитив, або на імпортера. У цьому разі виконуючий банк здійснює акцепт (акцепт та оплату) тратт. За допомогою акцепту банк дає згоду на вико­нання своїх зобов’язань за акредитивом. Надалі сторони вступають у пра­вові відносини, які регулюються нормами вексельного права.

Розглядаючи, взаємозв’язки між договорами купівлі-продажу та ак­редитивами, зазначимо, що акредитив являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу (контракту) або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки ніяким чином не зобов’язані займатися та­кими договорами, навіть якщо в акредитиві є посилання на такий до­говір. Аналогічно клієнт за результатами своїх взаємовідносин між бан- ком-емітентом або бенефіціаром не може виставити претензію щодо зо­бов’язань банку здійснити платіж, оплатити чи акцептувати тратту або негоціювати і/чи виконати будь-які інші зобов’язання за акредитивом. Бенефіціар за акредитивом у жодному разі не може скористатися на свою користь договірними відносинами, що існують між банками або між сто­роною, яка дала наказ відкрити акредитив, і банком-емітентом. Під час операцій з акредитивом заінтересовані сторони мають справу тільки з до­кументами, а не з товарами, послугами і/або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть належати документи. Акредитиви виставля­ються банками на підставі доручення або заяви клієнта (імпортера), які фактично повторюють усі умови розділу контракту, що стосується пла­тежів.

Процес узгодження умов надання акредитива і термінів його виконан­ня має три фази. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропо­зицію і під час переговорів з покупцем обговорює умови акредитива.

Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару та його оп­лати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своє­му банкові доручення на відкриття акредитива.

Третя фаза є завершальною — товар поставляється і виконуються за умови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає бан­ку документи на оплату.

У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сто­рони:

•                акредитиводавець (той, хто віддає наказ на відкриття акредитива)

—            покупець-імпортер;

•      акредитивний банк — банк-емітент (банк покупця-імпортера);

•     авізуючий банк — банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст;

•      бенефіціар за акредитивом — продавець-експортер. Схематично розрахунки у формі документарного акредитива зображені на рис. 8.4.

Після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своєму банкові доручення (заяву) на відкриття акредитива. У цій заяві банку доручається відкрити товарний акредитив на умовах, які перелічені в ньому і відповідають укладеному контракту. У заяві вказу­ються:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168  ... 233