Банківські операції

4.  Прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу.

5.  Облігаціїдочірніх та асоційованих компаній.

6.  Облігації підприємств (суб’єктів господарської діяльності).

7.  Ощадні сертифікати.

8.  Облігації внутрішньої державної позики.

9.  Цінні папери, що рефінансуються НБУ.

10.   Векселі суб’єктів підприємницької діяльності

11.   Власні прості й привілейовані акції.

Деривативи ЦП(ф’ючерси, форварди, опціони тощо) обліковуються поза балансом і тому не включаються до складу балансового портфеля ЦП КБ.

Балансовий портфель ЦП КБ поділяється на портфель ЦП на продаж та портфель ЦП на інвестиції. Основні класифікаційні ознаки для відне­сення ЦП до того чи іншого портфеля подані на рис. 7.3.

При здійсненні портфельних інвестицій ЦП обліковують за групами. Група цінних паперів - це ЦП однієї емісії одного емітента в одному пор­тфелі банку (портфелі на продаж, або портфелі на інвестиції). Група може складатись з одного чи більшої кількості ЦП.

Ознаки поділу портфеля ЦП КБ

При класифікації груп ЦП здатність банку повинна виступати основ­ним фактором, тобто при наявності в банківській установі наміру щодо ЦП, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватись виходячи із здатності банку.

Рис. 7.3. Логічна схема поділу портфелю цінних портфелів

При зміні внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання банк може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести їх із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж. До переліку таких умов відносяться:

>    наявність факторів значного погіршення стану кредитоспромож­ності емітента;

>    зміна режиму оподаткування, торговельного, процентного або ди­відендного доходу;

>    значна структурна реорганізація банку (придбання іншого банку, злиття з іншим банком чи виділення самостійного банку);

>    застосування або зміна вимог нормативних актів щодо заборони або обмеження максимальної суми інвестицій комерційних банків у певні види цінних паперів;

>    значне збільшення нормативних значень коефіцієнтів платоспро­можності і достатності капіталу, що спричиняє необхідність скорочення суми активів банку;

>    значне збільшення значень коефіцієнтів ризику, що використову­ються щодо видів цінних паперів при розрахунку суми активів, зважених на ризик.

При первісному віднесенні цінних паперів до портфелів банку за кате­горіями банки не повинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їх унаслідок:

>     зміни рівня ринкових ставок;

>    зміни рівня ліквідності банку (наприклад: відтоку депозитів, збільшення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високолікві- дних активів тощо);

>    зміни наявності й ступеня дохідності альтернативних інвестицій­них проектів;

>    зміни строків і джерел фінансування активних операцій;

>    зміни валютного ризику.

КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію ба­лансового портфеля ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недостовірною звітність банку. КБ зобов’язані у момент придбання групи ЦП, а після цього — принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку своєї здат­ності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підля­гає щомісячній перекваліфікації).

Розрізняють два види переведення ЦП:

вільне переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, що не вимагається від банку нормативними актами банківської діяльності, а здійснюється на підставі добровільного рішення керівницт­ва комерційного банку. Існує тільки один варіант вільного переведення —

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 150 151 152 153 154 155156 157 158 159 160  ... 233