Крім Німецького Імперського банку, емісію могли здійснювати ще чотири банки в окремих державах, що входили до складу Німецької імперії. Система емісійних банків Німеччини свого часу вважалася найбільш ефективною й життєздатною. У період Першої світової війни німецька банківська система виявилася однією з найстабільніших фінансових систем.
До банківської системи сучасної Німеччини належать система Центрального і мережа комерційних банків, а також правові установи, що здійснюють нагляд за кредитною діяльністю банків і виконанням Закону про кредитну систему.
Основне завдання Центрального банку — забезпечення зовнішньої конвертованості та внутрішньої стабільності національної валюти. До найважливіших його завдань також належать:
— регулювання грошового обігу;
— емісія грошей;
— регулювання обсягу кредитування в національній економіці;
— забезпечення виконання правил платіжного обороту в державі;
— забезпечення розрахунків з іноземними державами. Для реалізації фінансової політики держави Центральний банк має в своєму розпорядженні такі інструменти:
— ліквідно-політичні засоби регулювання грошового обігу в тому числі: політика забезпечення мінімального рівня банківського резерву, дисконтна політика, політика відкритого ринку і ломбардна політика;
— управління рівнем відсоткових ставок;
— торгівля державними цінними паперами: векселя ми, казначейськими зобов’язаннями тощо.
Крім загальних норм приватного і цивільного права, діяльність окремих груп німецьких банків регламентована спеціальними законами, основний з яких — „Закон про кредитну систему”, що є правовою базою Федерального відомства з нагляду за кредитними установами—федерального органу, який діє під юрисдикцією Міністерства фінансів ФРН. Серед основних завдань цього відомства — профілактика порушень фінансового законодавства; контроль за обсягами і видами комерційної діяльності банків за допомогою системи звітів; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформаційне обслуговування, оповіщення й контроль.
Положення Закону про кредитну систему визначає перелік документів і нормативних актів Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, що регламентує умови функціонування кредитних установ у Німеччині. Воно вправі змінювати зміст окремих нормативних актів за узгодженням із Центральним банком. Для здійснення кредитно-фінансової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредиткою діяльністю, яка може бути анульована, якщо дії кредитно-фінансової установи не відповідають нормативним актам чи законодавству про фінансову діяльність.
У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду правового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільно-правові. Розбіжності в правовому статусі кредитних установ на даний час поступово нівелюються, проте приватні банки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку—агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибутку від виробничо-господарської діяльності.
Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350 універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіональних, до 80 банків-банкірів, тобто банків, що діють на основі одноособового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків. Комерційні банки Німеччини існують у трьох організаційних формах:
— акціонерне товариство;
— акціонерне командитне товариство;
— товариство з обмеженою відповідальністю.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 233