Мета роботи. Проаналізувати основні пропозиції з удосконалення механізму оподаткування податком на додану вартість в Україні. Проаналізувати переваги і недоліки податку на додану вартість та з'ясувати основні проблеми застосування цього податку та запропонувати напрями подолання негативних тенденцій.
Виклад основного матеріалу дослідження. Впровадження ПДВ пояснюється тим, що високі ставки податку з продажу і митних тарифів провокують шахрайство та контрабанду. На відміну від звичайного податку з продажу, який стягується під час кінцевої реалізації товару чи послуг споживачеві, ПДВ застосовується до кожного учасника виробничого ланцюжка, незалежно від його становища, має такий самий вплив на кінцеві ціни і водночас потребує менших зусиль для перевірки правильності нарахувань та статусу платників. Крім того, його збиранням займаються переважно підприємства, а не держава.
Головний недолік ПДВ полягає в тому, що його тягар лягає виключно на фізичних осіб, кінцевих споживачів товарів та послуг. Таким чином, як і будь-який інший різновид податку з продажу, накладеного на споживання життєво необхідних благ, ПДВ є регресивним податком: порівняно з багатими бідні сплачують більшу частку зі свого доходу.
Сьогодні ПДВ є головною складовою податкової системи в 136 країнах світу. В Україні ПДВ став «робочою конячкою» державного бюджету: у 2007 році майже 40% його становили надходження від ПДВ, що відповідає 7,9% ВВП (внутрішній валовий продукт). Оскільки економічна теорія передбачає еластичність ПДВ за ВВП близькою до одиниці, надходження мали би зростати такими самими темпами, як і ВВП. У 2002-2007 рр. українська економіка стрімко зростала, проте зазначена еластичність у середньому становила лише 0,35. Інакше кажучи, на кожні 100 гривень приросту номінального ВВП припадало лише 7 гривень додатково зібраного ПДВ. Ураховуючи, що ПДВ
охоплює приблизно 62 % усіх витрат домогосподарств, це вкрай низький показник.
Головна причина зазначених явищ полягає не в особливостях податкової системи, а в бажанні політикуму використовувати її у власних інтересах. Економісти-податківці мають рацію, коли з острогою ставляться до податкових стимулів. Останні водночас є зайвими і неефективними, бо сприяють втраті надходжень, ускладнюють податкову систему, спотворюють стан економічної рівноваги, викликаючи неоптимальне направлення інвестицій. Зважаючи на складність оцінки впливу податкових звільнень на економічне зростання і на те, як легко вони перетворюються на засоби задоволення особистих інтересів, можна твердити , що навіть найкращий податковий стимул принесе користь національній економіці тільки тоді, коли країна має стабільне макроекономічне середовище, міцний політичний та адміністративний лад.
Слід зазначити, що в Україні через наявність суттєвих проблем при справлянні податку на додану вартість, які обумовлені недостатньою відпрацюваністю його механізму, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету.
Податок на додану вартість фактично стягується з частини новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу. По суті, це -універсальний фінансовий інструмент, який дає змогу точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього зрозуміти суть формування економічних пропорцій. Однією з найважливіших економічних переваг податку на додану вартість є його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарського процесу, не змінювати економічних рішень під впливом ПДВ. Але незважаючи на те, що він зайняв домінуючу позицію в світовій податковій системі податок зберігає й деякі негативні ознаки, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ велике значення має налагодження досконалого обліку. Переваги та недоліки податку на додану вартість подані в таблиці 1. Протягом усього періоду існування ПДВ в Україні безперервно надходять пропозиції скоротити його ставку. Але цей
» следующая страница »
1 2 34 5