В кожній організації існує декілька різноманітних циклів планування з різною періодичністю, відповідно, цикли контролю виконання планів також будуть розрізнятися, і будуть прив'язані до циклів управління і планування. Періодичність планування і контролю залежить від рівня управління, на якому розглядається даний об'єкт управління. Навіть у власників може бути декілька циклів планування і контролю процесів: щомісячне планування, контроль і звітність перед вищим керівником; щотижневе планування і контроль, і, навіть, щоденний контроль ходу процесу з прийняттям управлінських рішень по фактам відхилень показників процесів від встановлених значень. Керівникам і розпорядникам процесів доведеться врахувати всі ці цикли при побудові системи надходження інформації і регламентації управлінської діяльності.
Наведемо характеристики процесу:
1. розпорядники процесу — службові особи, з певними правами, зоною відповідальності і повноваженнями;
2. технології процесу — порядок виконання діяльності з перетворення входів в виходи;
3. система показників процесу — показники продукту, показники ефективності процесу, показники задоволення споживачів;
4. управління процесом — діяльність розпорядника процесу з аналізу даних про процес і прийняття управлінських рішень;
5. ресурси процесу — інформація і матеріальні засоби, які розпорядник розподіляє у ході планування робіт по процесу і враховує при розрахунку ефективності процесу, як співвідношення витрачених ресурсів на отримання результату процесу.
Процеси виділяються в вигляді об'єктів управління. Для того, щоб визначити, що входить в кожний з об'єктів, його потрібно описати або документувати. З цієї вимоги випливають наступні правила визначення розміру і кількості процесів.
Для управління кожним процесом необхідно призначити розпорядників процесів, тобто службових осіб або колегіальні органи. Надати в їхнє розпорядження всі необхідні ресурси (персонал, обладнання, середа, фінансові ресурси, зв'язок, програмне забезпечення і т. д.). Розпорядник процесу повинен мати право розпорядження виділеними йому ресурсами.
Правило 1. Обсяг процесу і чисельність співробітників в ньому залежать від розмірів структурної одиниці (або бізнес-одиниці), для якої складається бюджет.
Правило 2. Обсяг процесу повинен бути не меншою величиною, ніж величина об'єкта управління (підрозділу), для якого складається план, що документувався.
Правило 3. Обсяг процесу визначається економічною доцільністю створення обмеженого числа центрів врахування витрат.
Правило 4. Обсяг процесу, чисельність співробітників в ньому повинні бути достатньо великими, щоб створення такого комплекту було економічно доцільним.
Правило 5. Розпорядники процесу визначається розбиттям наскрізного ланцюжка створення продукту на проміжні відрізки (процеси, підпроцеси, функції).
Правило 6. Кількість процесів, які знаходяться в підпорядкуванні одного розпорядника, не повинна перевищувати типові норми управління.
У одного розпорядника в підпорядкуванні може бути не більше, ніж 7 процесів. При цьому, якщо процеси в організації побудовані за принципом вкладу (декомпозиції) згори вниз, то для керівників верхнього рівня кількість процесів має бути меншою за 7, т. д. Складність управління організацією росте зі зростанням її розмірів.
Успіх прийнятого в нинішній час у світі процесного підходу до побудови бізнесу і управління ним зумовлений, передусім, тим, що дозволяє організації врахувати такий важливий аспект підприємницької діяльності як орієнтація на кінцевий продукт, тобто надання клієнту якісного продукту в стислі терміни і з мінімальними витратами. Крім того, сама модель системи, за одиницю управління якої приймається процес, характеризується динамічною поведінкою і більш гнучким реагуванням на зовнішні і внутрішні зміни. Перевагою процесного підходу є також безперервність управління, яку він забезпечує на стиках окремих підпроцесв з урахуванням їхньої взаємодії.
» следующая страница »
1 2 3 4 56