Практичні аспекти проведення територіального планування рекреаційних територій
Овчаренко Л.О., к.е.н., доцент,
Донецький інститут туристичного бізнесу
Рекреаційні ресурси є основою рекреаційного потенціалу. їх відтворення та збереження забезпечує стійкість екологічних систем та безпосереднім образом пов'язане з рівнем здоров'я населення. Ефективне використання рекреаційних ресурсів передбачає проведення державної політики відновлення здоров'я працівників при відтворенні та збереженні цих ресурсів. В Україні планування нових рекреаційних зон майже не проводиться, а використання вже існуючих рекреаційних територій подекуди призводить до негативних наслідків для екологічних систем.
Рекреація в Україні традиційно провадилася у формі курортного оздоровлення. За радянських часів курортне будівництво здійснювалося практично в усіх регіонах України. Курортна медицина як самостійна гілка медичної науки і практики, що спрямовані на медичну реабілітацію з використанням усіх рекреаційних ресурсів, є загальновідомим надбанням нашої держави, яке, на жаль, не поліпшується за роки незалежності. З іншого боку, така важлива гілка рекреації як туризм та туристична індустрія тільки планувалися як нова прибуткова галузь економіки, проте й до нині доходи від туризму залишаються незначними у порівнянні з країнами, де туристична індустрія є розвиненою.
Наявні в Україні рекреаційні ресурси є передумовою для формування розвиненої рекреаційної інфраструктури. Проте успішність цього процесу багато в чому залежатиме від того, наскільки ефективно здійснюватиметься планування рекреаційних територій. Тільки науково обґрунтований підхід до територіального планування у сфері рекреації дозволить досягти кількісних та якісних результатів, що забезпечать високий рівень розвитку рекреаційної сфери.
Організація повноцінного відпочинку з метою зміцнення здоров'я населення за рахунок збільшення контактів людини з навколишнім середовищем стає дедалі актуальнішою як в теорії економічної науки оздоровлення, або рекреаційної науки, так і в практиці, тобто рекреаційній діяльності.
Рекреаційний потенціал України та рекреаційні ресурси були предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців таких, як О.О. Бейдик, А.Г. Охріменко, О.І. Гулич. Питаннями, пов'язаними з
розвитком рекреаційної сфери, вдосконаленням системи її управління займалися деякі науковці, серед яких, наприклад, Бережная І.В., Бобкова А.Г., Єфремов О.В., Кобанець Л.О., Саломатіна Л.М. Незважаючи на те, що питаннями територіального планування взагалі займалося багато науковців, територіальне планування рекреаційних територій є майже недослідженим. Спроби надати теоретичного підґрунтя та визначити його особливості було здійснено автором статті [1, с. 226-232], проте це питання потребує більш глибокого вивчення та наукового обґрунтування.
Метою статті є висвітлення загальних особливостей територіального планування рекреаційних територій на основі аналізу рекреаційного потенціалу України та різноманітності наявних рекреаційних ресурсів.
Наявність достатньої кількості рекреаційних ресурсів та виключно сприятливих природнокліматичних умов в Україні сприяє рекреації людини шляхом відновлення фізіологічних функцій організму, психічних та фізичних сил.
Враховуючи те, що територіальне планування рекреаційних територій в Україні не проводилося, люди обирали території для рекреації самі під впливом раціональних та ірраціональних факторів. Практично найпростішим завжди було дістатися до моря. Ось чому найбільшою популярністю в народі традиційно користується морське узбережжя. Рекреаційні території, або зони вздовж узбережжя виникали переважно стихійно там, де було зручно, а там, де моря немає, для виникнення таких територій потрібна була наявність яких-небудь загально відомих цілющих мінеральних ресурсів. Навколо них виникали поселення, які згодом пропонували дах для тих, хто приїжджав на лікування. Інколи якийсь меценат, або правитель будували поряд щось на зразок санаторія. Море й суша за наявністю інших факторів, таких як, наприклад, м'який клімат, бальнеологічні й ландшафтні ресурси, морські пляжі, створюють цілющий мікроклімат і тим приваблюють людей. Відпочинку на березі моря (загальна довжина - 1500 км) віддають перевагу близько 60% рекреантів в Україні. Варто зауважити, що з близько 900 км Чорноморського узбережжя тільки 650 км простягається впродовж глибоководних акваторій з пляжами, трохи більше 200 км -переважно без пляжів. Це узбережжя потребує значних інвестицій, щоб набути рекреаційної цінності. Хоча деінде є придатні землі для розміщення підприємств рекреаційного призначення вже зараз за умови створення штучних пляжів. Це - лише один із прикладів застосування планування нових рекреаційних територій, яке є завданням на майбутнє як вздовж узбережжя, так і на решті території України.
» следующая страница »
1 23 4 5 6