По-перше, ринок передбачає наявність вільного підприємництва, ключовою фігурою якого є господар-власник, підприємець. Для його успішного функціонування необхідно ввести інститут приватної власності на землю та майно і на їх основі сформувати багатоукладну економіку. По-друге, ефективне функціонування ринкових механізмів вимагає переходу до вільної реалізації виробленої продукції і звернення ресурсів.
Забезпечуючим інструментом цього процесу є вільні ціни, що сформувалися під впливом попиту і пропозиції, а також відсутність заборон на розпорядження власною продукцією.
По-третє, щоб розвивати виробництво, орієнтоване на споживача, потрібна адекватна ринкова інфраструктура, організаційно-економічний механізм. Ринок товарів повинен органічно доповнюватися ринком капіталу, землі, праці. Об'єднати, по-новому комбінувати ці фактори в процесі виробництва здатний лише вільний підприємець. Тому необхідно формувати в мисленні народу образ чесного підприємця, піднімати імідж підприємця-фермера, сільського трудівника.
По-четверте, в ринковій економіці діяльність суб'єкта господарювання оцінює ринок. Отже, необхідно виключити штучну підтримку погано працюючих підприємств, ініціювати їх реструктуризацію і санацію. По-п'яте, перехід до ринку здійснюється заради людини, підвищення її добробуту. Тому функціонування і
розвиток соціальної сфери села є одним з головних напрямів реформування аграрного сектора, упорядкування соціально-орієнтованої ринкової економіки [3].
Головну роль у всій системі державного регулювання економіки відіграє підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги, оскільки розбалансування цінового механізму приводить до руйнівних наслідків. Державні кошти потрібні, з одного боку, для підтримки процесу відтворення в сільському господарстві, а з іншого - для заборони процесів інфляції і для захисту інтересів споживачів. У всіх розвинених країнах найбільша доля державних коштів направлена в аграрний сектор для зменшення ринкових коливань і підтримки відповідного рівня цін.
Під час формування політики державних цін враховують такі чинники:
- паритетність цін на промислову і сільськогосподарську продукцію;
- витрати на виробництво продукції в спеціалізованих фермерських господарствах;
- прибуток фермерських господарств, спеціалізованих областей і сільського господарства в цілому;
- доходи фермерів на вкладений капітал і їх фінансові можливості ведення розширеного виробництва [1].
Розвинені країни активно стимулюють національне сільське господарство, де витрати виробництва вище від світових; в цьому випадку враховують імпортно-експортні можливості вітчизняних товаровиробників. Особливості механізму підтримки аграрного сектора в кожній країні залежать від природно-економічних, географічних, зовнішньоекономічних умов тощо.
Щоб створити сприятливий клімат для інвестиційної діяльності в Україні, потрібно вирішити проблему фінансової нестабільності сільськогосподарських підприємств, яка стримує фінансових інвесторів. Заходи щодо фінансового оздоровлення підприємств АПК повинні стати пріоритетними в державній аграрній політиці.
Потрібно розробити детальний механізм санації підприємств, державну підтримку надавати лише тим підприємствам АПК, які самі підтримують процес фінансового оздоровлен
ня, проводять реструктуризацію підприємства на базі бізнес-плану, використовують внутрішні резерви для поліпшення фінансового стану (продаж невживаного оснащення, здача в оренду землі і майна, зміна структури виробництва, скорочення виробничих і управлінських витрат тощо), бізнес-план сільськогосподарських підприємств повинен включати стратегію інвестиційного розвитку підприємства [4].
» следующая страница »
1 2 3 45 6