Прогнозування потреб ринку праці в цих умовах розглядається як важлива складова частина маркетингової інформації, необхідної для розробки заходів щодо регулювання й контролю за змінами ринку освітніх послуг, зі стратегічного планування системи підготовки й перепідготовки кадрів, орієнтованої на попит.
Аналіз досліджень та публікацій
У вітчизняній і закордонній науці й практиці накопичений певний досвід методологічного й методичного забезпечення прогнозування попиту на фахівців. Цій темі присвятили свої праці українські та закордонні науковці, зокрема, Бажан Бесєдін В.Ф., Богіня Д.П., Долішний М.І.,
Злобін Г.К., Зуєв В.М., Калина А.В., Кондауро-ва Г.А., Крушельницька О.В., Осовська Г.В., Панасюк Б.Я., Пашута М.Т., Але узагальнення цього досвіду з метою визначення загальних принципів та закономірностей комплексного прогнозно-цільового прогнозування на рівні будівельної галузі залишається невирішеним завданням.
Виклад основного матеріалу
Прогнозування міцно увійшло до системи планування та управління всіх промислово розвинутих країн. На розробку прогнозів витрачаються значні кошті. Причому, як свідчать багато економістів , ці затрати виявляються високоефективними.
У США розробкою кадрових прогнозів займається Бюро статистики праці. Прогнози з перспективою 10-15 років уточнюються кожні два роки і є частиною середньострокової програми управління економічним ростом і зайнятістю.
У Франції прогнозування робочої сили здійснюється в режимі "п'ятирічних планів". Цікава еволюція методичних підходів, яка використовується Комісією з робочої сили в цій країні. В 60-і роки минулого сторіччя використалися винятково екстраполяційні методики із
фрагментарним застосуванням сценарних варіантів в окремих, особливо динамічних, галузях виробництва. В 70-і роки, як правило, використалася матеріально-фінансова модель. Наприкінці XX століття ця модель було замінено на динамічну багатогалузеву економет-ричну модель середньострокового розвитку економіки, що представляє собою послідовний ланцюг річних балансів, пов'язаних один з одним (по 11 галузях економіки). Сьогодні у Франції активно переглядається сама концепція потреби в робочій силі в її традиційному застосуванні. Дослідники думають, що в сучасних структурах зайнятості є дуже великі варіації залежно від різних змінних, що характеризують діяльність підприємств. Так, на підприємствах, рівних по технічному рівню, структура зайнятості (навіть при виробництві однорідної продукції) має значні розходження.
Як відзначається в багатьох дослідженнях, для закордонної методології характерне різноманіття підходів до прогнозування попиту на робочу силу, однак загальним для більшості з них залишається диференціація методології щодо національного, регіонального, локального й галузевого рівнів; виділення компонентів сукупної зайнятості й облік специфіки їхніх змін. Закордонні дослідники використовують сполучення експертних, статистичних і математичних методів, за допомогою яких оцінюється місце кожної галузі економіки в сукупній зайнятості в країні. Відповідно до головних параметрів розвитку на основі динамічної моделі галузевого балансу й з обліком зведеного планового балансу трудових ресурсів розраховується кадрова потреба. По оцінках В. М. Зуєва й П. М. Новикова, подібний методологічний підхід в умовах переходу від одного типу економічних відносин до іншого істотно утруднений відсутністю надійної статистичної бази й найчастіше зводиться до експертних оцінок [1, с.46].
У західній економічній науці широко використовується також метод побудови інверсійних функцій зайнятості (employment demand functions), заснований на залежності між обсягами випуску продукції якої-небудь галузі економіки й обсягами необхідних для цього ресурсів (у тому числі - трудових). Для рішення цього завдання необхідно мати досить стійку динаміку як обсягів випуску продукції, так і зайнятості. Однак в умовах невизначеності українських ринків така можливість у дослідників, як правило, відсутня.
» следующая страница »
1 2 34 5 6