Культура виступає як мірило реалізації й розвитку сутності людини в процесі її соціальної діяльності, «як міра людини». З цієї позиції культура не є чим-то зовнішнім по відношенню до економічної сфери, вона є її вмонтованим елементом, який можна розглядати наступним чином.
По-перше, культура надає початкові когнітивні здібності економічним індивідам, дозволяючи їм нагромаджувати знання, використовуючи значні потоки інформації, відбираючи і засвоюючи ту, яку вони вважають надійною. Специфічні уявлення про достовірні джерела інформації є основою порівняльного аналізу власних параметрів відносно еталонних взірців. І ці останні є орієнтирами, своєрідною інституцією, що дозволяє формувати певну стратегію, якщо хочете, конкурентну стратегію по відношенню до інших. її реалізація створює релятивну перевагу одних індивідів над іншими і передумови товарно-грошових або обмінних відносин (перевагу отримують відносно дешевші товари і їхнє виробництво стає домінуючим).
По-друге, з позиції виробника пропонується більш дешевий товар, і це стає основою постановки його господарчих цілей - мати перевагу у реалізації надлишків виробництва. В той же час попит виступає не тільки як явище платоспроможності, а і як культурний феномен - феномен специфічних уподобань характерних тільки для певного народу чи його окремих прошарків. На перехресті попиту та пропозиції відбувається визначення їхніх параметрів. Пропозиція вимагає розуміння позиції споживача, його культурних стандартів, а попит вимагає засвоєння стереотипів виробника. Але й в одному, й в іншому випадку усвідомлюються і внутрішньо опановуються чужі погляди.
По-третє, культура впливає на вибір засобів реалізації господарських цілей. Цінності, як вищі стандарти поведінки, формують систему оцінок. Ці оцінки приводять до вибору уподобань: що можна використати у якості ресурсу і вибрати можливі комбінації його з іншими ресурсами, як ці комбінації оцінити з позиції ефективності і тому подібне. Щоб визначити найбільш ефективні з економічної точки зору варіанти, необхідно мати достатню інформацію, вірно її розпізнати, проаналізувати і усвідомити. Внутрішнє опанування цієї інформації іде поряд з формуванням певних символів ефективності.
По-четверте, вироблені блага навантажуються символами - багатозначними образами, з допомогою яких людина визначає сенс виробничих процесів і своє місце в них. Споживач розпізнає продукт за його символічними ознаками якості.
Культура в умовах ринку ідентифікує продукти, стверджує статутні ієрархії, інтерпретує зміст. В той же час ринок стає засобом виробництва і розповсюдження ідентичностей, ареною символічної боротьби за інтерпретацію змісту. Все починається з відносно простих товарних знаків і закінчується формуванням бренду, який має безліч значень і образів. Ці останні передбачають існування відомих споживачу, достатньо складних, культурних кодів - ключів до їх розпізнання. Все це дозволяє виділити товар серед інших об' єктів товарного світу, позиціонувати його як особливий. Аналіз соціокультурних значень ринку дозволяє пояснити процеси, що відбуваються в ньому. Це ж відноситься і до інституційних елементів, оскільки культурні імперативи не зникають, а поглинаються інституціями за принципом «матрьошки». Це ж стосується і ієрархічних станів. Як бачимо, проблема інформації тут теж не залишається поза увагою.
Інформація може впливати на цивілізаційно-культурні стереотипи щонайменше з трьох позицій. По-перше, під дією сучасних щільних інформаційних потоків формуються певні уявлення про окремі соціокультурні ситуації та процеси, які переростають у звички (рутини), що виконують роль інституції. По-друге, щільні інформаційні потоки десоціалізують (формують негативний імідж) культурні стереотипи попередніх епох і роблять їх неефективними та непотрібними. По-третє, певні групи інтересів (олігархи та інші) за допомогою сучасних інформаційних за
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67