Порівняльна характеристика існуючих методів до оцінки конкурентоспроможності машинобудівного підприємства

мства передбачає 3 послідовних етапи.

Етап 1-й. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності підприємства і переклад цих показників у відносні величини (бали).

Для перекладу одиничних показників у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками. В якості базових (бази для порівнян­ня) можуть виступати середньогалузеві показни­ки, показники будь-якого конкуруючого підприє­мства або підприємства - лідера на ринку, показ­ники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу.

Етап 2-й. Розрахунок групових критеріїв кон­курентоспроможності підприємства здійснюєть­ся за сумами балів.

Етап 3-й. Розрахунок коефіцієнта конкурентос­проможності підприємства.

Основними недоліками розглянутих методів є їх обмеженість, оскільки на основі оцінки певної обмеженої групи чинників, що впливають на кон­курентоспроможність підприємства, робиться висновок про рівень конкурентоспроможності всього підприємства. Розглянуті методи є дуже складними і трудомісткими для практичного ви­користання з точки зору отримання необхідної інформації і її агрегації.

У різних методах оцінки використовуються різні групи чинників, в основному виявлені за допо­могою експертних оцінок. Використання тільки якогось одного методу не дає повного уявлення |про рівень конкурентоспроможності підприємства і його потенціалу. Тому при оцінці конкуренто­спроможності підприємства необхідно викорис­товувати комплексні підходи.

Не зважаючи на те, що кожний з підходів до оцінки конкурентоспроможності машинобудівного підприємства використовує специфічний набір засобів, стратегій, прийомів, спрямованих на підвищення об'єктивності оцінки переваг підпри­ємства по відношенню до конкурентів, їх реалі­зація пов' язана з виконанням загальних для них процедур:

1) кількісної оцінки конкурентних позицій ма­шинобудівного підприємства в цільових сегмен­тах ринку;

2) вибору конкурентної позиції підприємства, що оптимізує його результати;

3) управління процесом підвищення конкурен­тоспроможності підприємства.

Але можна виділити загальні рекомендації да­них процедур, прив' язані до інформаційної бази підприємств машинобудування.

Метод кількісної оцінки конкурентоспромож­ності підприємств машинобудування повинен мати своїм базисом наступні методичні поло­ження:

1. Система оцінки конкурентоспроможності має включати як індивідуальні, так і інтегральні показники. Інтегральні показники доцільно ви­користовувати при стратегічному плануванні, при прийнятті рішень, пов' язаних з подальшим роз­витком машинобудівного підприємства, оскіль­ки вони дають усереднену характеристику кон­курентоспроможності підприємства по всіх ви­дах виробничих ресурсів, усій номенклатурі про­дукції і по усіх видах діяльності. Індивідуальні показники дозволяють оцінити величину резер­ву підвищення конкурентоспроможності підприє­мства за окремими напрямами і компонентами. Саме на основі даних показників здійснюється процес управління конкурентоспроможністю ма­шинобудівного підприємства.

2. Склад чинників, що використовуються для оцінки конкурентоспроможності підприємства, повинен бути якнайповнішим і відображати істотні ознаки конкуренції, а також потенційні можли­вості підприємства і вірогідність досягнення ре­зультатів у майбутньому. Кожен окремий компо­нент конкурентоспроможності машинобудівного підприємства розкриває існуючі можливості відповідного виду функціональної діяльності і деталізує його за допомогою обмеженого набо­ру чинників, які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства. Сукупний вплив всіх чинників оцінюється за допомогою відповідного окремого показника конкурентос­проможності підприємства.

3. Індивідуальні показники конкурентоспро­можності машинобудівного підприємства з окре­мих компонентів формуються за допомогою ета­лонного методу. Перевагою використання еталон -ного методу є можливість послідовної оцінки кон­курентної позиції підприємства на основі зістав­лення еталонних (оптимальних) для даного ринку і досягнутих підприємством (фактичних) значень. Для отримання еталонних значень по кожному конкретному компоненту доцільно використову­вати наступні методи: аналіз чинника (оцінка кількісних змінних, оптимальний рівень яких мож­на встановити при врахуванні певних організац­ійно-технічних і економічних параметрів); непря­мий метод (оцінка фактичних показників підпри­ємств - лідерів ринку за даними преси і статисти­ки); експертний метод (оцінка еталонних значень якісних змінних, а також показників, достовірна інформація по яких відсутня).

 

« Содержание


7


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я