мства передбачає 3 послідовних етапи.
Етап 1-й. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності підприємства і переклад цих показників у відносні величини (бали).
Для перекладу одиничних показників у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками. В якості базових (бази для порівняння) можуть виступати середньогалузеві показники, показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства - лідера на ринку, показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу.
Етап 2-й. Розрахунок групових критеріїв конкурентоспроможності підприємства здійснюється за сумами балів.
Етап 3-й. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.
Основними недоліками розглянутих методів є їх обмеженість, оскільки на основі оцінки певної обмеженої групи чинників, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, робиться висновок про рівень конкурентоспроможності всього підприємства. Розглянуті методи є дуже складними і трудомісткими для практичного використання з точки зору отримання необхідної інформації і її агрегації.
У різних методах оцінки використовуються різні групи чинників, в основному виявлені за допомогою експертних оцінок. Використання тільки якогось одного методу не дає повного уявлення |про рівень конкурентоспроможності підприємства і його потенціалу. Тому при оцінці конкурентоспроможності підприємства необхідно використовувати комплексні підходи.
Не зважаючи на те, що кожний з підходів до оцінки конкурентоспроможності машинобудівного підприємства використовує специфічний набір засобів, стратегій, прийомів, спрямованих на підвищення об'єктивності оцінки переваг підприємства по відношенню до конкурентів, їх реалізація пов' язана з виконанням загальних для них процедур:
1) кількісної оцінки конкурентних позицій машинобудівного підприємства в цільових сегментах ринку;
2) вибору конкурентної позиції підприємства, що оптимізує його результати;
3) управління процесом підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Але можна виділити загальні рекомендації даних процедур, прив' язані до інформаційної бази підприємств машинобудування.
Метод кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємств машинобудування повинен мати своїм базисом наступні методичні положення:
1. Система оцінки конкурентоспроможності має включати як індивідуальні, так і інтегральні показники. Інтегральні показники доцільно використовувати при стратегічному плануванні, при прийнятті рішень, пов' язаних з подальшим розвитком машинобудівного підприємства, оскільки вони дають усереднену характеристику конкурентоспроможності підприємства по всіх видах виробничих ресурсів, усій номенклатурі продукції і по усіх видах діяльності. Індивідуальні показники дозволяють оцінити величину резерву підвищення конкурентоспроможності підприємства за окремими напрямами і компонентами. Саме на основі даних показників здійснюється процес управління конкурентоспроможністю машинобудівного підприємства.
2. Склад чинників, що використовуються для оцінки конкурентоспроможності підприємства, повинен бути якнайповнішим і відображати істотні ознаки конкуренції, а також потенційні можливості підприємства і вірогідність досягнення результатів у майбутньому. Кожен окремий компонент конкурентоспроможності машинобудівного підприємства розкриває існуючі можливості відповідного виду функціональної діяльності і деталізує його за допомогою обмеженого набору чинників, які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства. Сукупний вплив всіх чинників оцінюється за допомогою відповідного окремого показника конкурентоспроможності підприємства.
3. Індивідуальні показники конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з окремих компонентів формуються за допомогою еталонного методу. Перевагою використання еталон -ного методу є можливість послідовної оцінки конкурентної позиції підприємства на основі зіставлення еталонних (оптимальних) для даного ринку і досягнутих підприємством (фактичних) значень. Для отримання еталонних значень по кожному конкретному компоненту доцільно використовувати наступні методи: аналіз чинника (оцінка кількісних змінних, оптимальний рівень яких можна встановити при врахуванні певних організаційно-технічних і економічних параметрів); непрямий метод (оцінка фактичних показників підприємств - лідерів ринку за даними преси і статистики); експертний метод (оцінка еталонних значень якісних змінних, а також показників, достовірна інформація по яких відсутня).
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9