Дебіторська та кредиторська заборгованості в умовах подолання економічної кризи в Україні

вання збитків, що виникли у зв' язку з відмовою від виконання договору, під час провадження у справі про банкрутство [7].

Довідки про порушення провадження у справі про банкрутство підприємств, визнання їх бан­крутами, перебування у процедурі банкрутства ви­дають Державний департамент з питань банкрут­ства та його територіальні органи (далі - державні органи з питань банкрутства).

Цей документ цікавить суб 'єктів підприємниць­кої діяльності, які мають дебіторські та креди­торські заборгованості. Але не прості, а ті, які податковим законодавством визначені як сумнівні або безнадійні (дебіторські заборгованості). Але тоді така довідка повинна містити інформацію про те, що доведеться збільшувати валовий доход на підставі пп. 4.16 ст. 4 Закону про прибуток.

Саме для нормального функціонування всіх ла­нок господарства необхідно мати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема про заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це сума забор­гованості дебіторів підприємству на певну дату. В свою чергу ця заборгованість поділяється на по­точну - термін погашення якої впродовж одного року, і довгострокову - термін погашення якої перевищує один рік. Кредиторська заборгованість - це сума заборгованості підприємства його кре­диторам на певну дату.

Методологічні засади формування і відображен­ня у бухгалтерському обліку дебіторської забор­гованості регламентуються Положенням (стандар­том) 10 «Дебіторська заборгованість», а креди­торської - Положенням (стандартом) 11 «Зобов'­язання». Тому нагальною проблемою досліджен­ня стану розрахунків між суб' єктами господарю­вання є потреба комплексного та безперервного контролю за розрахунками з дебіторами та кре­диторами. Стан поточних розрахунків найточні­ше відображає рівень організації господарської діяльності і фінансової роботи, а також бухгал­терського обліку підприємств [4-5].

Якщо говорити про дебіторську заборгованість, то слід пригадати положення, наведене у п. 125 ст. 1 Закону про прибуток. Саме до безнадійної належить заборгованість, яка виявилася непога­шеною наслідок недостатності майна фізичної особи - суб' єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами в по­рядку, встановленому законом.

Визначення поняття «сумнівна заборгованість» у Законі немає, проте, згі­дно з іншими нормативними актами, такою вва­жають поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість (сумніви) у її погашенні боржником. Отже, одним з моментів, коли сум­нівна заборгованість перетворюється на безнад­ійну, можна вважати момент винесення судом рішення про оголошення контрагента банкрутом. Тоді на суму дебіторської заборгованості в час­тині, яка не була віднесена до валових витрат, відповідно до пп. 5.2.8 ст. 5 Закону про прибуток, платник податків має право збільшити валові вит­рати. І наявність документа, на підставі якого діє платник, буде дуже доречною [1].

Складнішою є ситуація з кредиторською забор­гованістю. Для платника податків, який не пога­сив кредиторську заборгованість перед своїм кон­трагентом, оголошеним банкрутом, давності не фігурує у визначенні безповоротної фінансової допомоги (пп. 1221 ст. 1 Закону про прибуток), отже, погашати все одно доведеться. Адже спи­сок доходів, наведений у пп. 4.16 ст. 4 Закону, відкритий [9].

Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, було визначено підпунктом 11.11 Інструкції з інвента­ризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої нака­зом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 [6].

При проведенні інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передава­ти) дебіторам скріплені підписом і печаткою ви­писки з реєстрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначаються номер договору, дата і сума перерахування коштів тощо. Дебітор повинен протягом 10 днів з дня отриман­ня виписок повернути підписаний акт з підтверд­женням заборгованості або з обґрунтованими за­переченнями. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишилися неврегу-льованим, допускається відображенням розра­хунків з дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із за­писів у бухгалтерському обліку. Якщо дебітор і кредитор не узгодять розбіжності, то зацікавлена сторона зобов' язана передавати матеріали про розбіжності для прийняття рішення до господарсь­кого суду [10].

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5