фінансових звітів визнано інвесторів підприємства, котрі на підставі фінансових звітів аналізують фінансові наслідки управління, оцінюють ефективність управління для прийняття рішень щодо нового призначення або заміни керівництва, приймають економічні рішення стосовно продажу чи збереження інвестицій у підприємство. Це означає, що згідно з міжнародними стандартами фінансові звіти слід складати з позицій інвесторів підприємства. Така орієнтованість обліку відповідає британо-американській моделі, якій притаманний мікроекономічний підхід, на відміну від континентальної моделі, що орієнтована на потреби держави. Разом з цим, у США основними користувачами фінансової звітності визнано не лише інвесторів, але й кредиторів [12].
Ідентифікацію основної групи користувачів фінансової звітності можна вважати вихідною тезою складання фінансових звітів за міжнародними засадами, оскільки таке положення дає зрозуміти, для кого в цілому складають фінансові звіти. У той час, як потреби всіх інших користувачів фінансової звітності (серед яких працівники, позикодавці, постачальники, торговельні кредитори, клієнти, уряд та урядові установи, громадськість) є дуже різноманітними й потребують лише певних видів інформації. У вітчизняному законодавстві конкретних користувачів фінансової звітності не названо, але наведено приклади їх інформаційних потреб [13].
Відповідно до Концептуальної основи метою фінансових звітів є надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства, яка є корисною для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних рішень. Але при розкритті змісту мети визначено один важливий інформаційний аспект фінансових звітів таким чином: «Економічні рішення, що їх приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні» [4, п. 15]. Після чого пояснено роль конкретних фінансових звітів у наданні інформації щодо здатності генерування грошових коштів та їх еквівалентів. Так, інформація балансу стосовно економічних ресурсів, які контролюються підприємством, використовується для оцінювання здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому шляхом визначення показників ліквідності й платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позиках. Інформація звіту про рух грошових коштів є для користувача базою для оцінювання здатності підприємства впродовж звітного періоду генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, визначає потреби підприємства у використанні цього руху грошових коштів. Саме передбачення окремого документу - звіту про рух грошових коштів (який було запроваджено у світовій практиці лише десь три десятиріччя тому [14]) - підкреслює необхідність інформації не лише про потік прибутків, а й про грошові потоки підприємства.
У вітчизняному законодавстві визначено: «Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередже-ної інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства» [1]. Таким чином, у вітчизняних засадах визначення мети складання фінансової звітності повністю відповідає міжнародному, але надається у більш скороченому варіанті. Водночас вітчизняне формулювання мети фінансової звітності містить окремі якісні характеристики інформації фінансових звітів.
У міжнародній Концептуальній основі виділено чотири таких характеристики, завдяки яким інформація фінансових звітів стає корисною для користувачів: зрозумілість, доречність, достовірність, зіставність. Проте саме достовірності приділено найбільшої уваги, розкрито її зміст. Так, перелічено п'ять обов'язкових ознак інформації, яку можна було вважати достовірною: правдиве подання, превалювання сутності над формою, нейтральність, обачність, повнота [4, п. 31-38].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9