Історія вченя про державу і право

Закономірністю розвитку політико-правової ідеології на теоретично­му рівні виступає те, що вчення про державу, право, політику віддзерка­лювали політико-правову дійсність. Філософія, за словами Гегеля, - це епоха, "схоплена в думці", політико-правова доктрина - це, виражена в системі понять і категорій, державно-правова реальність епохи.

Кожна історична епоха формувала відповідний механізм політико- правових інституцій, мала систему понять і способів їх теоретичного обґрунтування. Саме тому в центрі уваги теоретиків держави й права різних історичних епох знаходилися різні політико-правові проблеми, по­в'язані з особливостями утворення та функціонування державних органів і принципів права відповідного історичного типу та виду. Так, у рабовлас­ницьких державах Давньої Греції головна увага приділялася устрою дер­жави, проблемам громадянства, державно-правовим способам зміцнен­ня панування вільних над рабами, що обумовило підвищену увагу до те­оретичного визначення й класифікації форм держави, пошук причин пе­реходу однієї форми правління в іншу, прагнення до визначення найкра­щої, ідеальної форми правління.

В середньовіччя основним предметом теоретико-політичних дис­кусій виступало питання про співвідношення держави й церкви. Центром уваги буржуазних ідеологів ХУІІ-ХУІІІ ст. Стала проблема вже не стільки форми правління, скільки форми політичного режиму, законності, гарантій рівності перед законом, волі й прав особистості. ХІХ-ХХ ст. Висунули на перший план питання про соціальні гарантії прав і свобод людини, а з кінця ХІХ ст. Проблема форм правління та політичного режиму держави була істотно доповнена дослідженнями зв'язків держави з по­літичними партіями й іншими політичними організаціями.

Будь-яка ідеологія здобувала науковий характер лише при збігу цілей та інтересів того чи іншого класу з найбільш загальним напрямком істо­ричного розвитку та при конструюванні самої ідеології на основі науко­вої методології. Політико-правова ідеологія відображала державу й пра­во через інтереси класів або вирішальне чергове завдання історії.

Закономірності розвитку політико-правової ідеології виявляються в тому, що кожне з політико-правових вчень формується й розвивається в складній системі ідеологічних впливів, з яких найбільш важливими є пануючі форми суспільної свідомості, політико-правовий світогляд конфронтуючого класу або соціальної групи та ідейний матеріал, який був створений попереднім розвитком.

Політико-правова доктрина завжди відповідає історичній ситу­ації, ступеню розвитку культури та суспільної психології. Спосіб обґрун­тування політико-правових доктрин пов'язаний з пануючим світогля­дом епохи або зі світоглядом, що здобуває все більший авторитет і ви­знання, виражений у поняттях і категоріях, аргументах і доводах, співзвуч­них або співпадаючих з масовою суспільною свідомістю.

В історії політичних і правових вчень існує спадкоємність - кожна з наступних доктрин, як правило, враховує уявлення та поняття, що місти­лися в попередніх доктринах. Категоріальний апарат політико-правових вчень різних епох відображав сучасні їм державу та право. Політико- правові доктрини оперують поняттями й категоріями, що склалися в ре­зультаті не тільки відображення й опису сучасних їм явищ державно- правової реальності, але й теоретичного осмислення проблем політики, держави та права.

Таким чином, спадкоємність означає, що уявлення попередніх часів відтворюються в наступних ідеологічних системах. При цьому ідеоло­гічний вплив сам по собі не здатен породити наступну ідеологію або рух: усяка нова теорія, виходячи з накопиченого ідейного матеріалу, базуєть­ся на соціальних умовах того чи іншого суспільства.

Важливою закономірністю розвитку політико-правових вчень є взаємодія доктрин, кожна з яких прагне представити свій світогляд й ідеологію, як такі, що відповідають справедливості, прогресу, загаль­ному добру. Основне завдання кожної з ідеологій - боротьба за вплив на суспільну свідомість. Ця боротьба - важливий стимул розвитку самих доктрин: кожна з них доповнюється доводами, аргументами та контрар­гументами, орієнтованими на ідейний арсенал опонента.

 

« Содержание


3  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я