Історії держави і права зарубіжних країн

Згодом, коли утворюється військовий флот для захисту Аттики й охорони морської торгівлі, країна була поділена на невеликі те­риторіальні райони — навкрарії, кожен з них мав збудувати і спо­рядити військовий корабель, їх налічувалося 48 — по 12 на кожну філу. Очолювали такі райони притани, які теж належали до евпа- тридів. Отже, розпочався поділ населення за територіальною озна­кою, і виникла ще одна посада.

Родовий устрій дедалі більше розпадається. Колегія архонтів, ареопаг — це вже не органи всього суспільства, що виражають волю широких мас населення, а органи родової аристократичної, землевласницької та рабовласницької знаті. Все інтенсивніший розвиток ремесла і торгівлі, зростання товарності сільського госпо­дарства, втрата ним замкнутого натурального характеру, розширен­ня функцій грошей — це поступово, але невпинно розхитувало первіснообщинний лад, який був безсилим проти переможного наступу приватної власності, грошей.

Евпатриди на той час захопили майже всю найкращу землю, залишивши колишнім общинникам — геоморам — невеликі неро­дючі ділянки, переважно на схилах гір. Геомори, аби прожити до нового врожаю, часто змушені були брати позики натурою чи грішми під заставу своїх ділянок або навіть під заставу особи са­мого боржника. За вчасне неповернення боргу в геоморів креди­тори забирали частину ділянки або й всю, а боржник ставав залеж­ним орендарем, сплачуючи часто кредитору до 5/6 частин врожаю. Якщо ж позику зроблено під заставу особи чи дітей, дружини боржника, то вони ставали борговими рабами кредитора. Така си­туація ще більше загострювала відносини між родовою аристокра­тією і демосом. Слід зазначити, що серед демосу теж було немало багатих людей — власників торгових домів, ремісничих майсте­рень, кораблів, а також лихварів і купців та політично безправних, які всіма засобами намагалися захистити себе від насилля знаті. Зрештою, і серед самих евпатридів відбувається певне розшару­вання. Декотрі з них починають організовувати торговельні про­мисли, ремісничі майстерні, зближуються за своїми інтересами з багатими елементами міського демосу.

Глибокі соціальні суперечності афінського суспільства в будь- який момент могли призвести до вибуху або політичного перево­роту. Грецький історик Плутарх писав про тодішні Афіни: "...різка нерівність між багатими і бідними дійшла до крайніх меж, сус­пільство було розхитане кризою, весь народ був у боргу в бага­тих". У 30—40-х роках VII ст. До н. Е. Спробував вчинити перево- рот переможець Олімпійських ігор Кілон. Але народ ще не був готовий до активних дій проти евпатридів, і Кілон був змушений утекти, а його прихильників перебили. Евпатриди одержали пере­могу, але змушені були піти на деякі поступки. Зокрема, вони по­годились на запис законів, проти чого тривалий час заперечували, бо відсутність писаного права давала їм змогу судити населення на підставі вигідних їм звичаїв, ними ж придуманих правил та ін. У 621 р. До н. Е. Архонту Драконтові доручено провести запис дію­чого права, що він і зробив. Докладніше про це йтиметься далі.

Проте запис законів не міг покласти край суперечностям між евпатридами і демосом, бо майже не змінював економічного стано­вища демосу і зовсім не торкався його політичного, як і раніше, безправного стану. Сили демосу зростали. Крім власних громадян його ряди поповнювали люди інших полісів, які прибували в Афі­ни, приваблені швидким економічним розвитком. Ці люди нерідко були дуже багатими і мали значний вплив у суспільстві, хоч стоя­ли поза общиною і були позбавлені політичних прав.

Аристотель зазначав, що народ, позбавлений будь-яких прав, нарешті повстав проти своїх правителів, і ця боротьба була трива­лою. На політичну арену вступив Солон (згідно з легендою, один з семи знаменитих грецьких мудреців). Він належав до евпатридів, походив з роду легендарного афінського басилевса Кодра, який свого часу врятував Афіни від дорійців. Солон був поетом, люди­ною середнього достатку, багато подорожував, займався торгівлею. З його ініціативи і під його керівництвом афіняни після багатьох невдач звільнили від мегарців острів Саламін, з якого контролю­вався вхід до афінської гавані Пірей. Цим самим Солон здобув надзвичайну популярність в Афінах. У 594 р. До н. Е. Він був обра­ний архонтом з надзвичайними повноваженнями. Солон добре ро­зумів необхідність проведення докорінних перетворень у Афінах. За переконаннями він твердо стояв на боці демосу, зокрема його торговельно-промислових кіл. За словами Аристотеля, він був тим, хто перший з евпатридів виступив на захист інтересів народу. Спи­раючись на активну підтримку Народних зборів, Солон приступив до проведення реформ. Умовно їх можна поділити на економічні та політичні.

 

« Содержание


 ...  41  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я