Демокрит народився у м. Абдери (Фракія). Згідно з повідомленнями стародавніх авторів, він навчався і спілкувався не тільки з грецькими мудрецями, а був ще учнем перських вчених, халдеїв і магів, а також міг навчатися й в індійців, оскільки здійснив подорожі до Вавилона, Персії, Індії та Єгипту.
Збереглося кілька легенд про життя Демокрита. Він був дуже багатим. Проте не побажав мати ні землі, ні худоби, ні рабів. Вирушив у далекі мандри і вісім років блукав по різних країнах. Витративши на свої подорожі все надбання, повернувся додому злиденним і жив за рахунок свого брата Дамаса. Закони Абдер проголошували: громадянин, який розтринькав батьківську спадщину, не може бути похований на батьківщині. А отже, вимагав обвинувач на суді, до якого було притягнуто Демокрита, останнього треба вигнати як злочинця, котрий порушив закон полісу.
Як повелося у Стародавній Греції, в суді на свій захист виступив сам обвинувачений. Демокрит не заперечував фактів. Так, йому не потрібне зайве багатство, що відволікає його від наукових занять. Він мандрував, щоб навчатись, пізнавати мудрість інших народів, побачити їхнє життя, звичаї, ознайомитися з їхньою наукою, помірятися силою своїх знань з мудрецями інших країн. "Я об'їздив більше земель, — говорив Демокрит, — ніж будь-хто з моїх сучасників. Досліджуючи їх, я бачив більше, ніж всі інші, розмовляв з великою кількістю вчених людей. І ніхто не звинуватив мене в помилках".
Спочатку філософ нагадав своїм співвітчизникам, як він старанно навчався ще на батьківщині, як опановував еллінську мудрість за допомогою великого Левкіппа, а потім зачитав у суді частину свого твору, що розвивав вчення Левкіппа про будову речей і Всесвіт — "Велика світобудова". Тоді абдеритяни зрозуміли, що перед ними справжній мудрець. І вони не тільки зняли з Демокрита звинувачення, а й оцінили його твір на суму набагато більшу, ніж вся втрачена ним спадщина. В Абдерах установили його скульптурні зображення, відлиті з міді, і нагородили почесним званням "Мудрість", а потім вшанували ще одним — "Патріот".
Демокрит помер близько 370 р. До н. Е., проживши понад 100 років. Поховали його в рідному місті державним коштом.
Про повагу до нього співвітчизників, його активну участь у справах міста, про його архонтство свідчить срібна абдерська монета з гербом поліса і написом: "При Демокриті".
Вчений займався багатьма науками: етикою, математикою, фізикою, астрономією, медициною, філологією, технікою, теорією музики тощо. З численних творів Демокрита до нас дійшло тільки близько 300 фрагментів.
Основою його соціально-політичних поглядів були етика і соціальна філософія — антична теорія природного права, що мала демократичний характер: за природою всі люди рівні, а їхні природні прагнення є однаково правомірними, закон же має відповідати природі.
Соціально-політичні погляди Демокрита формувалися в період боротьби давньогрецької демократії — торговців, ремісників, мореплавців, вільних селян — проти родової аристократії, перської монархії та багатих олігархів. Він вважав, що війна з персами обумовлена не тільки необхідністю захисту батьківщини від чужоземного поневолення, а й соціально-політичними факторами.
Висловлювання Демокрита про демократичну державу висвітлюють його політичні погляди. Абдери, чиїм громадянином і патріотом він був, входили до Афінського морського союзу. Членство в союзі на момент його створення не відчувалось як несвобода. Джерела свідчать, що деякий час Афіни були для союзників, особливо малих полісів, оплотом демократії та захисником у боротьбі з перською монархією та місцевими аристократами. Афіни захищали союзні міста й від піратів Егейського моря.
Згідно з етичним вченням Демокрита, правитель, який володарює над іншими, повинен спочатку володарювати над собою. Таким ідеальним правителем був Перикл у зображенні Протагора. Вислів Демокрита, що справедливий правитель ризикує постраждати від помсти з боку громадян, яких він покарав, нагадують події 430 р. До н. Е., коли Периклу пред'явили тяжкі обвинувачення та піддали судовому переслідуванню. Зауваження про "безрозсудність і нахабство" деяких посадових осіб значною мірою стосується вождя радикальної демократії і противника Пе- рикла Клеона. До речі, таким останнього зображує і славнозвісний історик Фукідид. Громадянин союзної держави Демокрит не міг симпатизувати Клеону, який вдвічі збільшив податок, що стягувався із союзників, а також пропонував стратити всіх повсталих з Мітилен і Скіони.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 215