керівництва держав на масове вилучення депозитів. Вона мала на меті заспокоїти вкладників та змусити їх залишити кошти у банківських установах.
Україна не залишилася осторонь від таких процесів. Лише за першу половину жовтня фізичні особи забрали зі своїх вкладів 6 млрд. грн., що становить близько 4 відсотків від загального обсягу строкових депозитів населення у вітчизняних банках [5]. І в нас гарантована сума підлягає збільшенню до 150 тис. грн. [6]. У цьому випадку ще гостріше постає проблема формування ресурсів ФГВФО, адже станом на 1 жовтня 2008 р. його активи складали лише близько 1,7 млрд. грн. (приблизно 1 відсоток від суми банківських вкладів фізичних осіб) [7].
Необхідно пам'ятати, що до вищого органу уп -равління ФГВФО (адміністративної ради) входять дві особи, які делегуються Кабінетом Міністрів України, дві - НБУ, та одна - асоціацією банків [8]. Тому й внески до Фонду повинні робити усі зацікавлені особи, адже до банкрутства банку можуть призвести не лише його поганий менеджмент, але й несприятлива ситуація в державі, викликана політикою уряду чи центрального банку.
Вважаємо, що суттєвим джерелом поповнення коштів ФГВФО могло б стати щорічне відрахування частини прибутку НБУ. Керівництво центрального банку навіть запропонувало конкретну суму в розмірі 20%. Решту 80 відсотків рівними частинами мали розподілятися між НБУ і державним бюджетом. Уперше такі пропозиції з' явилися ще у 2002 р., але так і не знайшли законодавчого втілення. Але ж лише у 2007 р. прибуток НБУ до його розподілу склав 5635 млн. грн. [9]. Якщо б НБУ перерахував ті 20 відсотків, то отримана сума стала б значним доповненням для ресурсної бази, необхідної Фонду для виконання ним своїм функцій.
Необхідно зауважити, що антикризовий закон передбачає щорічне спрямування 25 відсотків (але не менше 1 млрд. грн.) від перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками НБУ на поповнення коштів ФГВФО, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи [6]. Але така велика кількість потенційних отримувачів коштів нівелює саму ідею, адже не відомо, яка частка дістанеться саме Фонду.
Наразі акумульовані ФГВФО кошти переважно розміщуються на депозити в НБУ та частково спрямовуються в державні цінні папери (ОВДП). Зрозуміло, що необхідно розширювати способи їх інвестування, що буде додатковим джерелом формування ресурсів Фонду. Але це мають бути високонадійні та короткострокові фінансові інструменти, які характеризуються високим рівнем ліквідності, адже кошти можуть бути потрібні Фонду в будь-який момент. В Україні таких інструментів небагато, тому можна в якості об'єкта інвестування використовувати, зокрема, зобов' язання урядів США і країн ЄС, тощо.
Усі банки-юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться НБУ, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність, повинні бути учасниками ФГВФО. Єдиним банком, який не бере участі у Фонді, є ВАТ "Державний ощадний банк України", вклади в якому відповідно до законодавства в повному обсязі гарантуються державою [10]. Це, зрозуміло, підвищує конкурентоспроможність державного банку, адже йому не потрібно робити щоквартальних відрахувань до Фонду. Але якщо у цьому банку виникнуть проблеми з поверненням вкладів фізичним особам, то весь тягар ляже на державний бюджет, адміністрування якого при поверненні коштів вкладникам Ощадного банку СРСР показало весь спектр проблем, які можуть при цьому виникнути.
Потребує удосконалення і Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, ним передбачено, що ФГВФО гарантує кожному вкладнику (фізичній особі) банку-учасни-ка (тимчасового учасника) відшкодування коштів за його вкладами в національній та іноземних валютах, розміщеними на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках чи залученими таким банком у формі випуску іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, включаючи відсотки, але не більше встановленої адміністративною радою Фонду гарантованої суми. Але нормативним актом НБУ дано таке визначення: "вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору" [11]. Як бачимо, банки приймають від фізичних осіб вклади в банківських металах, а ФГВФО вони не гарантуються. Тому необхідно якнайскоріше внести відповідні зміни до законодавства, адже банківські метали стають щораз популярнішими інструментами інвестування серед фізичних осіб, а вклади у золоті чи сріблі активно рекламуються вітчизняними банками.