Відокремлення комунальної власності на сучасному етапі неможливе без розгляду процесу й особливостей її формування в Україні. Аналізуючи джерела, які стосуються цієї форми власності, можна визначити етапи формування комунальної власності. Першим етапом можна вважати 19901996 рр., коли право комунальної власності в Україні почало здійснюватись на практиці, а саме перед проголошенням незалежності, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) [8]. Реалізації цієї постанови стала новим етапом формування комунальної власності, коли були створені економічні й правові умови функціонування власності, а також розроблені організаційно-нормативні, фінансові підходи до її формування.
Законодавчо-правовим шляхом були також обґрунтовані джерела формування та поповнення
комунальної власності. Головним джерелом формування комунальної власності були визнані перерозподіл державної власності та передача об' єктів загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць, а також нормативно-правове оформлення права володіння майном, що раніше належно відповідній раді народних депутатів.
Джерелом поповнення комунальної власності були визначені продаж або безоплатна передача у власність місцевих органів влади підприємств та інших об' єктів, що належать іншим суб' єктам власності та мають важливе значення для соціально-економічного розвитку відповідної території. Іншим джерелом поповнення комунальної власності територій є майно, бюджетні та позабюджетні кошти, що перейшли законним шляхом у володіння адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі через податкову систему, пожертвування, дарування та ін. [10].
У Законі України «Про власність» зазначено правові основи функціонування комунальної власності. Перелік об' єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада. Рухоме і нерухоме майно, інші об' єкти права комунальної власності громадського користування, які мають важливе значення для життєзабезпечення села, селища, міста, задоволення потреб територіальної громади та для збереження історико-культур-них об' єктів визначаються територіальною громадою як об' єкти виключного права комунальної власності (майдани, вулиці, проїзди, пасовища, міські ліси, набережні, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження і утилізації відходів тощо). Об' єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені в будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статусом територіальної громади [4].
Другий етап у розвитку відносин щодо управління комунальною власністю розпочався з прийняттям Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування» та про «Місцеві державні адміністрації», якими визначався єдиний власник відокремленого від власності держави майна - територіальна громада. Так, відповідно до законодавства, територіальна громада - власник комунального майна, може здійснювати з об' єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об' єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються в користування та оренду тощо [4].
Склад об' єктів і структура комунальної власності можуть змінюватись відповідно до розвитку ринкових відносин, вільного підприємництва, роздержавлення та приватизації. Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7