Таким чином, визначальними рисами соціально-орієнто- ваної (регульованої) ринкової економічної системи (яку називають змішаною системою) є:
• товарна форма виробництва;
• багатоукладність економіки і змішана власність на засоби виробництва;
• розвинута система суспільного поділу праці;
• продуктивні сили постіндустріального типу;
• антимонопольне регулювання і стимулювання досконалої конкуренції;
• економічний механізм побудовано на взаємодії вільного ринкового і державного регулювання;
• соціальний захист населення.
22. 2. Межі ринку та межі державного втручання в економіку
Найхарактернішою рисою змішаної економічної системи є поєднання в економіці стихійного (ринкового) та свідомого (державного) елементів.
Ринкова складова економіки спирається на приватну власність, особистий інтерес; державна складова — на державну власність та суспільний інтерес. Найефективніше функціонує змішана економіка, коли досягається оптимальне співвідношення вказаних складових: узгоджуються особистий і суспільний інтереси через найповніше задоволення як особистих так і суспільних інтересів.
Якщо абсолютно переважає приватна, ринкова складова, тобто на перший план висувається особистий, егоїстичний інтерес, то виявляються риси так званого дикого, варварського капіталізму вільної конкуренції з його аномаліями, зокрема, глибокою диференціацією населення за доходами, кризами, інфляцією та безробіттям.
Якщо ж абсолютно переважає державна складова, то найповніше виявляються риси централізованої (планової, тоталітарної, командно-адміністративної) економічної системи: незацікавленість окремої особи у високопродуктивній праці, а звідси і низький рівень останньої; економічне неприйняття досягнень НТП, повільне впровадження його досягнень у виробництво, низький рівень добробуту, життя населення тощо.
Таким чином, йдеться про оптимальні межі ринку та державного впливу на економіку. Основні критерії цих меж:
• свобода підприємницької діяльності у вирішенні питань “Що”?, “Скільки”?, “Як”?, “Кому”? при виробництві так званих індивідуальних благ і послуг; обов’язковість (потреба) виробництва державою суспільних благ та послуг;
• максимальне сприяння та підтримка позитивних і виправлення негативних рис (наслідків) ринку з допомогою держави;
• створення державою умов для нормального функціонування ринку: грошей, банків, інших елементів ринкової інфраструктури; розробка і контроль за виконанням відповідних законодавчих актів.
Теоретично можна говорити про мінімально необхідні і максимально допустимі межі державного регулювання, хоч на практиці їх реалізувати неможливо. Навіть система вільної конкуренції не «працює», якщо держава не бере на себе відповідальність за правильну організацію грошового обігу, задоволення частини колективних потреб людей, компенсацію, ліквідацію та недопущення негативних ефектів ринкової поведінки. У цілому про межі такого регулювання можна мати уяву, наприклад, з таких суджень:
1. Ринок визнає лише один варіант розподілу доходів, один критерій справедливості. Справедливим визнається будь-який доход, отриманий унаслідок конкуренції. Справедливими є низькі доходи тих, хто зазнав невдачу. До уваги при цьому не беруться ті обставини, що збанкрутувати можна не лише в результаті своєї малоефективної праці, а й унаслідок прорахунків уряду, структурної перебудови економіки, незахищеності від іноземної конкуренції тощо. Тобто винуватцем у ринковій складовій може виступати сама державна складова.
» следующая страница »
1 ... 145 146 147 148 149 150151 152 153 154 155 ... 220