Прирівнювання товару А до В відбувається завдяки наявності в цих різних споживчих вартостях спільної властивості — втіленої в них абстрактної праці, яка створює їх вартість. За таких умов товар В буде рівним за вартістю товарові А, що є свідченням еквівалентності товару В товарові А.
Відносна та еквівалентна форми вартості. Вони є протилежними полюсами простої (випадкової) форми вартості, які заперечують і навіть виключають одна одну. Протилежність їх полягає в тому, що, намагаючись обміняти свій товар на товар В, власник товару А тим самим визнає товар В суспільною споживчою вартістю, тобто потрібною іншим людям, а саме йому — власникові товару А. На цій підставі втілена у товарі В праця як частка пільної праці визнається суспільно корисною.
Прагнучи обміняти свій товар на товар В, власник товару А надає товарові-еквіваленту (В) властивості безпосереднього обмінювання, тобто за згоди власника товару В обмін між ними відбудеться. Але те, що власникові товару А потрібен товар В, ще не означає, що власник товару-еквівалента мусить обмінювати свій товар В на А, оскільки йому може бути потрібний інший товар. Це свідчить, що товар А, який перебуває у відносній формі вартості, не має властивості безпосереднього обмінювання. Тому і втілена в товарі А праця як частка суспільної праці не визнається суспільно корисною.
Завжди пропонований для обміну товар фігуруватиме у відносній, а той, на який його прагнуть обміняти, — в еквівалентній формі вартості. Саме у різній здатності до обміну полягає їх сутність як протилежних полюсів простої (випадкової) форми вартості. Це особливо помітно, коли форма вартості закріплює роль загального еквівалента за одним товаром (наприклад золотом), на який обмінюють усі інші товари.
Протилежність відносної й еквівалентної форм власності виявляється у таких особливостях еквівалентної форми вартості:
— споживча вартість товару-еквівалента (вівці) стає формою вияву своєї протилежності — вартості, оскільки товар А виражає свою вартість у споживчій вартості товару В;
— конкретна праця, якою був створений товар-еквівалент, стає формою вияву своєї протилежності — абстрактної праці, оскільки конкретна праця вівчаря стає формою вияву абстрактної праці, втіленої в товарі А;
— приватний характер конкретної праці, якою був створений товар-еквівалент, стає формою вияву своєї протилежності — суспільної праці (тобто приватна праця вівчаря стає формою вияву суспільного характеру праці, втіленої в товарі А).
Отже, еквівалентна форма вартості віддзеркалює властивості товару, який знаходиться у відносній формі вартості. Ці властивості еквівалентної форми вартості виявляються у тому, що у процесі обміну товар, який перебуває у відносній формі вартості, безпосередньо виступає як споживча вартість, як продукт конкретної праці, а товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості, протистоїть йому як безпосереднє втілення вартості, абстрактної суспільної праці. Якщо товари міняються місцями, то вони міняються і своїми ролями.
Проста (випадкова) форма вартості виражає не тільки субстанцію вартості, а й кількісний її вимір. Оскільки вартість товару перебуває у зворотній залежності від продуктивності праці — чим вища продуктивність праці, тим нижча вартість, — то його мінова вартість прямо пропорційна величині власної вартості і обернено пропорційна величині вартості товару-еквівалента.
Неоднакова продуктивність праці під час виробництва неоднакових за споживчими якостями товарів є передумовою того, що мінова вартість товару може змінюватися без зміни його вартості і бути незмінною, коли вартість змінюється. Отже, вартість і форма вартості не тотожні. У цьому полягає причина неоднакових динаміки цін (грошова форма вартості товару) і динаміки вартості товарів.
» следующая страница »
1 ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101 ... 452