Політична економія

Формаційний підхід відіграв величезну роль у становленні нау­кового пізнання соціального прогресу, структуруванні економіч­ного розвитку, наданні йому об'єктивного закономірного і посту­пального характеру. Однак він виявив і певні вади, пов'язані з економічним детермінізмом. Наприклад, у межах формаційного підходу важко пояснити тривале співіснування різних економіч­них і суспільних систем, які можуть навіть належати до різних цивілізацій.'.

Пофазний підхід. Обґрунтовуючи положення, що всі аспекти життя суспільства обумовлюються його економічною системою і способом виробництва, пофазний підхід виходить з того, що еко­номічна система значною мірою є наслідком загального характеру суспільства. Наприклад, релігія, філософія, природні й націо­нальні особливості, ментальність впливають на спосіб організації господарського життя суспільства. Політична система суспільс­тва може висувати і залишати при владі консерваторів, які нама­гаються зберегти все як було, внаслідок чого економічні зміни від­буватимуться значно повільніше. А культурна спадщина нації мо­же включати запас нагромаджених технологічних знань, і тоді її економічна система істотно відрізнятиметься від економічної сис­теми нації, де такі знання незначні. Відчутно впливати на генезу економічних систем можуть природно-кліматичні умови країни.

Інституціональний підхід. Його обґрунтував шведський економіст Гуннар-Карл Мюрдаль (1898—1987). Будучи за деяки­ми ознаками близькою до структури суспільно-економічної фор­мації (рис. 2.7), інституціональна інтерпретація суспільства від­різняється від неї тим, що економічна система, її складові разом з іншими важливими інституціями утворюють інституціональну основу суспільства. А отже, економічна система є породженням і відтворенням субординованої взаємодії багатьох суспільних інс­титуцій. При цьому виникає нова методологічна проблема, яка полягає у самоідентифікації, виокремленні фундаментальних оз­нак певного типу економічної системи, інституції якої розчиня­ються в інших елементах інституціональної основи суспільства, навіть зникають серед них.

Загальноцивілізаційний підхід. Найпоширеніший у сучасних умовах. Відповідно до нього еволюція економічних і суспільних систем розглядається у значно ширших межах — від цивілізації

Рис. 2.7. Марксистська та інституціональна інтерпретація структури суспільства

до цивілізації, наприклад, за схемою: доіндустріальне — індустрі­альне — постіндустріальне суспільство (див. рис. 2.2). В основу за- гальноцивілізаційного підходу покладено ідею існування загаль­них закономірностей діяльності і розвитку людини як індивіда і члена суспільства. Вихідними для дослідження цивілізації є обу­мовлені людським життям потреби, діяльність людей і створені ними цінності.

Цивілізаційний підхід, не заперечуючи в принципі формацій­ного, звертає увагу на накопичення матеріального і духовного ба­гатства людства, неперервність історичного процесу, його взає­мозв'язки, спадкоємність, що особливо співзвучно сучасному сві­ту. Тобто загальноцивілізаційний підхід поєднує у собі переваги формаційного та інституціонального підходів до типологізації економічних систем, не виключаючи тривалого співіснування в одній цивілізації різних типів організації господарського життя суспільства та їх повторюваність у різних цивілізаціях. Головним критерієм виокремлення типів економічних систем є їх доміную­ча роль у конкретній господарській цивілізації, а також відповід­ність загальному вектору її розвитку.

Отже, всі підходи типологізують економічні системи відповід­но до їх взаємозв'язків із оточуючим середовищем, місця і ролі у масштабніших соціально-культурних утвореннях (формація, сус­пільство, цивілізація). Однак усі вони недооцінюють внутрішню логіку функціонування і самоустрою економічних систем, їх типо­ві риси, структурованість, які мають власний потенціал, інерцію самовідтворення навіть у несприятливому оточуючому середови­щі. Тому сучасна політекономія, поряд з аналізом формаційних, інституціональних, загальноцивілізаційних та інших чинників класифікації економічних систем, виокремлює з конкретно-істо­ричних умов і виявів соціально-економічного розвитку суспільс­тва найтиповіші загальні форми (власності, управління, форми ринків і ціноутворення тощо) і механізми (координації та плану­вання, координації та контролю господарських процесів тощо) його господарської організації. Завдяки цьому продовжується традиція класичної та неокласичної шкіл у розробленні аналітич­ного інструментарію дослідження, без чого неможливі моделю­вання і прогнозування перебігу господарських процесів, внутрі- та міжсистемних трансформацій економіки і суспільства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49  ... 452