Таким чином, до процесів приватизації слід підходити помірковано, виважено, конструктивно з орієнтацією на одержання якнайкращих результатів.
Загальні засади післяприватизаційної підтримки підприємств
Перехід від адміністративної до ринкової системи управління, трансформація народного господарства в економіку відкритого типу, перетворення значної частки суспільної власності на засоби виробництва в приватну (індивідуальну, колективну, акціонерну) створюють для державних підприємств — у недалекому минулому основних та первинних ланок планової економіки — цілком нові умови, принципово інше середовище. До цих умов, що постійно змінюються, необхідно пристосуватися, адаптувати всі системи підприємства, перетворити їх таким чином, щоб з основного осередку планової економіки підприємство перетворилося в незалежний економічний суб’єкт управління і господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.
В зв’язку з цим виникає проблема післяприватизаційної підтримки підприємств, яка має ряд аспектів — інвестиційних, організаційно- економічних, соціально-психологічних та інших. Таким чином, у теперішній час із формуванням конкурентної економіки для підприємств зі всією очевидністю і невідворотністю постають проблеми їх післяприватизаційної підтримки. Актуальність, значимість, різнобічність та складність цих проблем передбачає відповідний рівень їх розгляду і вирішення. Для підприємств найбільш актуальними нині є економічні і організаційні аспекти післяприватизаційної підтримки, в системі якої існує цілий комплекс проблем. Класифікація цих проблем на основі класифікаційних ознак дає змогу їх структурувати, визначити з них головні, домінуючі, намітити оптимальні шляхи та засоби їх розв’язання.
Як класифікаційні ознаки можуть бути використані такі загальнонаукові або гносеологічні принципи: об’єктний, функціональний, структурний і часовий.
Скажімо, згідно з об’єктивним принципом (залежить від характеру проблем післяприватизаційної підтримки підприємств) їх можна умовно розділити на конструктивні або синтетичні і аналітичні. До перших доцільно віднести проблеми більш високого ступеня узагальнення або агрегування, до других - ті, які описують окремі групи, підгрупи чи часткові проблеми будь- якої із синтетичних проблем. При цьому існують проблеми, які лежать на стику або інтегрують дві чи більше проблем, що відносяться як до синтетичних, так і до аналітичних. Функціональний принцип дозволяє розділити проблеми післяприватизаційної підтримки підприємств залежно від їх ролі і місця стосовно до певного підприємства.
Виходячи з цього принципу, проблеми післяприватизаційної підтримки підприємств можна розділити на стратегічні і тактичні. При цьому, якщо всі проблеми післяприватизаційної підтримки підприємств розділити на проблеми розвитку підприємства в ринкових умовах і проблеми адаптації підприємства до умов ринку, то перші слід віднести до стратегічних проблем, а другі — до тактичних. Звичайно, другі проблеми повинні вирішуватись у контексті перших, тобто тактичні проблеми перебудови підприємства до ринкових умов повинні вирішуватись із врахуванням напрямків розв’язаний стратегічних проблем розвитку підприємства в ринковому або конкурентному середовищі.
Використання структурного принципу класифікації дозволяє структурувати наявні проблеми і показати їх з позицій системного підходу, як сукупності взаємодіючих між собою елементів або складових проблем із врахуванням прямих та зворотніх зв’язків між ними.
Часовий принцип класифікації використовується для виділення, так званих, першочергових та непершочергових проблем адаптації, які можна назвати наступними. Тут варто підкреслити, що розподіл проблем післяприватизаційної підтримки підприємств на першочергові та непершочергові залежить від багатьох обставин, серед яких провідне місце займають потреби і можливості кожного конкретного підприємства.
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 433