34].
Більш широко та сучасно обмірковують ці два основні процеси трансформації відносин власності представники східноукраїнської наукової школи В.Новиков, П.Кучерявенко, Я.Максименко. На їх думку, роздержавлення - це і “розширення підприємств та об’єднань” [22, с. 30], і “відхід держави від оперативного господарського керівництва первинними господарськими ланками ... перетворення державної форми власності в інші її форми, що супроводжується обов’язковою зміною власника” [17, с. 60]. Приватизацію вони розглядають як форму роздержавлення, що передбачає трансформацію державної власності в приватну.
Досить схожою є думка ряду київських науковців (Г.Швиданенко,
О.Оголь, В.Заїкіна та інші). Вони вважають, що роздержавлення включає в себе “ліквідацію диктату централізованого планування та розподілу; економічне відмежування підприємств від держави через комерціалізацію діяльності, орієнтацією на прибуток; процес підприємництва, самостійного ведення господарства та розвиток конкуренції; збільшення кількості суб’єктів господарювання. Приватизація ж, з свого боку, - процес глибший щодо зміни майнових відносин, трансформації власності” [36, с. 6].
Серед висловів стосовно процесів реформування власності зустрічаються й оригінальні. Зокрема, В.Положій і Л.Чижов вважають, що “роздержавлення означає позбавлення права володіння об’єктами власності державних органів, які безпосередньо не створювали їх; приватизація ж - це передача функцій володіння об’єктами власності тому, хто їх створив власною працею, або виміняв на результати власної праці, точніше купив за чесно зароблені гроші” [27, с. 25].
Різні підходи побутують й серед західних вчених. Так Вельяновські під приватизацією розуміє “усунення держави від виробництва товарів і послуг”, Томпсон - “зміну відносин власності між державою та приватним сектором”, Ван де Велл - “передачу власності та контролю від державного до приватного сектора, іноді з використанням продажу активів”. Найбільш повним визначенням цього терміну слід вважати приведене Е.Савасом: “Приватизацією є здійснення різноманітних заходів по зменшенню масштабів діяльності держави або по посиленню ролі приватного сектора у володінні фондами або в підприємницькій діяльності” [33, с. 15]. Під роздержавленням - в західній літературі “дерегулювання” - мають на увазі повне чи часткове усунення держави від управління економічними процесами та пріоритетами ринкових механізмів регуляції (за думкою Стоуна), скасування обмежень для входу і виходу з ринку та встановлення цін (за висловом Рабсемена) [26, с. 7].
Отже, в західній літературі у відношенні до проблем роздержавлення і приватизації слід виділити декілька методологічних підходів. Серед них - економічна теорія прав власності (А.Алчіана, Р.Коуза, Д.Норта, А.Оноре), яку ще називають школою “нового економічного інституціоналізму”, теорія “агенства” (Е.Бодмана, А.Вінніга, Ю.Вульфа, К.Хартлі, Дж.Ярроу), теорія суспільного вибору (Дж.Б’юкелена, А.Бретона, Д.Мюлера), теорія “деполітизації”, котра поєднує теорії суспільного вибору і прав власності (М.Бойка, А.Шлейфера, Р.Вишні), концепція “неспроможності” держави (Е.Саваса, Стоуна, Вельяновські).
На нашу думку, в період переходу України до ринкових відносин процесам реформування власності надається особливе значення. А роздержавлення і приватизація - це такі перетворення в економіці будь-якої країни, з якими не варто надто поспішати, але й не слід зволікати, бо це в обох випадках може призвести до негативних наслідків.
Отже, під приватизацією ми будемо розуміти “процес відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб (приватних власників)”. Адже власниками в змозі стати громадяни країни, підприємці, різноманітні суб’єкти господарювання - організації, підприємства, банки тощо. Приватизація, до того ж, це “не лише приведення в дію механізму переходу майна із однієї форми власності в іншу, це не тільки перехід права власності від однієї особи до іншої, а процес набагато глибший, що повинен розглядатись як багатоаспектне явище, зокрема у вигляді системи, яка інтегрує в собі підсистеми політичних, правових, соціальних, організаційних, інформаційних, фінансових, економічних та інших відносин. При цьому важливо достеменно з’ ясувати природу реформування відносин власності, особливостей прояву того чи іншого аспекту приватизації в певній ситуації” [14, с. 5]. Роздержавлення ж покликане надати процесам реформування власності більшої ефективності і динамічності, посилити увагу на фінансові результати роботи.
» следующая страница »
1 ... 65 66 67 68 69 7071 72 73 74 75 ... 433