Серед акціонерів, як правило, є інвестори двох категорій: стратегічні та портфельні, відношення яких до виплати дивідендів різне, що пояснюється цілями, які вони переслідують, володіючи тим чи іншим пакетом акцій.
Стратегічні інвестори зазвичай володіють значними пакетами акцій і можуть через своїх представників брати участь в органах оперативного управління і контролю акціонерного товариства. Їх інтереси зосереджені в основному на розвитку виробництва, тому вони більш зацікавлені у використанні прибутку на розвиток виробничої бази. Портфельні інвестори, що володіють, як правило, незначними за розмірами пакетами акцій, часто, нетривалий час, зацікавлені у виплаті дивідендів, заради яких вони, в основному, і купували акції [41].
Існують певні фактори, які визначають дивідендну політику акціонерного товариства. Серед них виділяють:
а) обмеження правового характеру - визначаються законодавчим шляхом, наприклад, загальні риси дивідендної політики повинні бути визначені ще при створенні акціонерного товариства чи при черговій емісії його цінних паперів;
б) обмеження контрактного характеру - величина дивідендів, що сплачується, регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче одержати довгострокову позичку. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, в контракті, як правило, передбачають або межу, нижче якої не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або мінімальний відсоток прибутку, що реінвестується;
в) обмеження, пов’язані з недостатньою ліквідністю - дивіденди в грошовій формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо у підприємства є кошти на поточному рахунку або грошові еквіваленти;
г) обмеження, пов’язані з розширенням виробництва;
д) обмеження, пов’язані з інтересами акціонерів - оптимальність дивідендної політики пов’язана із забезпеченням максимізації сукупного прибутку акціонерів та достатністю фінансування діяльності підприємства;
е) обмеження рекламно-фінансового характеру - в умовах ринку інформація щодо дивідендної політики компаній ретельно досліджується аналітиками. Інформація про очікувані прибутки може бути прихована в разі потреби. В цих умовах оприлюднення змін у розмірах дивідендів є важливою інформацією для змін на ринку. Так, зниження дивідендів - це є негативна новина, яка підтверджується зниженням попиту на акції та відповідно їх ринкової ціни. Тому нерідко керівництво акціонерного товариства вимушене підтримувати дивідендну політику на достатньо стабільному рівні, незважаючи на можливі коливання кон’юнктури [70].
Отже, дивідендна політика акціонерного товариства певною мірою формує його інвестиційну привабливість, яка дозволяє залучити додаткові кошти на підприємство.
Для українських підприємств формування оптимальної дивідендної політики повинно стати одним з першочергових завдань, від успішного вирішення якого залежить оцінка ефективності їх діяльності, підвищення рейтингу акціонерних товариств, а також підвищення інвестиційної привабливості як на первинному ринку - під час розміщення додаткових випусків акцій, так і на вторинному ринку цінних паперів. Отже, вірна організація фондової діяльності підприємства взагалі, має забезпечити реалізацію як інтересів самого акціонерного товариства, так і його акціонерів. А це безперечно призведе до економічного росту економіки України.
3 Реєстраторська діяльність підприємств
Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (реєстраторська діяльність) — професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає отримання дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників, а також виконання інших функцій.
» следующая страница »
1 ... 141 142 143 144 145 146147 148 149 150 151 ... 433