Основи менеджменту

8.              Централізація. Нова думка тут полягає в тому, що централізація має розумну міру. В загальному випадку - чим більше підприємство, тим менше повинно бути централізації.

9.              Ієрархія. Тут проводиться актуальна сьогодні думка про необхідність мінімальних ієрархічних сходинок, а також про ко­ристь горизонтальних зв'язків у системі управління.

10.              Порядок. Файоль ділить порядок на «матеріальний» - по­рядок речей і «соціальний» - порядок людей. Стосовно речей по­рядок означає: «Всьому своє місце, і все на своєму місці»; стосов­но людей: «Кожному своє місце, і кожен на його місці». Мова йде про необхідність точних знань виробництва і робітників з можли­востями і потребами.

11.               Справедливість. Вона забезпечується лояльністю і відданістю персоналу - з одного боку, добротою і об'єктивністю адміністраторів - з іншого.

12.               Стабільність персоналу. Файоль розглядає плинність кадрів як причину і одночасно як наслідок неефективного керів­ництва. Стабільність персоналу - перша ознака доброго керівництва.

13.              Ініціатива. Адміністратор повинен стимулювати ініціа­тиву знизу. Дуже сучасний принцип.

14.              Корпоративний дух. Мова йде про важливість колек­тивізму в роботі підприємства. Тому принцип «розділяй і володій» в управлінні виробництвом застосувати не можна. Повинні бути спільні інтереси у працюючих на виробництві людей.

2.3.    Загальні принципи управління

Загальні принципи управління характеризуються тим, що мають універсальний характер, впливають на всі сфери управлін­ня і на всі галузі народного господарства.

До загальних принципів управління можна віднести цілеспря­мованість, спланованість, компетентність, дисципліну, стимулю­вання, ієрархічність.

Принцип цілеспрямованості визначений сутністю програмно- цільового управління і припускає чітку постановку цілей перед кожним підприємством та кожним його підрозділом. При цьому мета повинна бути реальною, досягнутою і визначеною чітко, що додає роботі здоровий глузд і мобілізує зусилля персоналу на її виконання.

Для торговельного підприємства і його підрозділів встанов­люються звичайні завдання з обсягу товарообігу. Причому за­вдання по цьому показнику визначаються, як правило, конкретним числом.

Принцип цілеспрямованості припускає не тільки установку цілей, але і співвідношення цих цілей з необхідними ресурсами. При цьому важливо не тільки забезпечити співвідношення цілей з головними ресурсами, необхідними для їхнього досягнення, але й акцентувати увагу на саму слабку ланку, що може перешкодити досягненню цілей.

Принцип плановості управління також зв’язаний із програм­но-цільовим управлінням і передбачає складання програми дій та її реалізацію. Спланованість виявляється в нормалізації умов ро­боти і її розподілі між виконавцями, у координації дій виконавців і їхньому інструктуванні, а також в організації обліку і контролю за виконанням кожної роботи і програми в цілому. Реалізація цьо­го принципу на практиці додає планову організацію всій системі управління.

Принцип компетентності означає знання менеджером об’єкта управління або принаймні його здатність сприймати компетентну консультацію фахівців при прийнятті рішень. Принцип компетен­тності зв’язаний із горизонтальним поділом праці за функціями.

Зростання популярності торговельної діяльності в сучасних умовах і збільшення кількості осіб, що не мають спеціальної під­готовки, але фактично зайнятих у торгівлі, а також часткові випа­дки реалізації населенню недоброякісних товарів висувають на перший план проблему ліцензування торговельної діяльності і здійснення спеціального навчання осіб, що одержує ліцензії, з ме­тою забезпечення необхідної компетенції.

 

« Содержание


 ...  50  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я