Основи інвестиційного менеджменту

Суб’єктами (учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи (як вітчизняні, так і іноземні), у тому числі інвестори, замовники (генеральний підрядчик), виконавці робіт (суб­підрядники), банки, страхові компанії, користувачі проектів та ін. Суб’єктами можуть виступати і держави, регіони, міжнародні органі­зації. Суб’єкти інвестиційної діяльності, як правило за сумісництвом, об’єднують декілька функції, наприклад, інвестора-замовника-кори- стувача.

Інвестиційна діяльність здійснюється в рамках ринку капіталів (основних засобів, нерухомості, нової продукції і технологій, цінних паперів, інтелектуальної власності), ринку товарів і послуг, а також ринку праці. Незважаючи на спільність, пов’язану з необхідністю фінансових вкладень в об’єкти, інвестиційна діяльність у різних рин­кових сферах відрізняється ліквідністю, терміном здійснення проектів та окупністю інвестицій, показниками рентабельності, рівнем органі­заційного супроводження й іншими особливостями. У зв’язку з цим формування інвестиційних програм і управління інвестиціями вима­гають урахування специфіки інвестиційної діяльності за кожним на­прямком бізнесу.

Економіко-правове державне регулювання інвестиційної діяль­ності визначається Законом України «Про інвестиційну діяльність», а також іншими нормативно-законодавчими актами [1-5 та ін.].

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: проведення ефективної амортизаційної, кредитної та ціно­вої політики; надання фінансової допомоги з бюджету (субсидії, по­зички) на розвиток комплексних виробництв, територій, галузей; цільового державного фінансування на конкурсній основі (гранти тощо); впровадження системи податків з диференційованими подат­ковими ставками та пільгами; антимонопольних заходів, приватизації державної, муніципальної власності; прямого управління державни­ми інвестиціями та ін.

Інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання (підприємства) пов’язана з формуванням інвестиційної програми на визначений пер­іод розвитку і включає: сукупність реальних інвестиційних проектів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей розвитку; інвестиції в цінні папери, що обертаються на фондовому ринку (портфельні інве­стиції), з метою зростання фінансового потенціалу та вартості активів фірми; інвестиції в оборотний капітал; емісію корпоративних цінних паперів як додаткового джерела фінансування реальних інвестицій­них проектів; фінансові внески в банківські депозити й аналогічні па­пери для забезпечення зростання поточної прибутковості.

Основною метою формування інвестиційною програмою є забез­печення реалізації стратегії розвитку підприємства на основі добору найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів та фінансових інструментів.

До загальних принципів формування інвестиційної програми відносяться: забезпечення своєчасності реалізації інвестиційної стратегії розвитку; відповідність програми фінансовим ресурсам, які виділяються; цілеспрямованість інвестиційної програми; дотриман­ня раціональних пропорцій (співвідношень) між прибутковістю і ри­зиком; ефективна ресурсовіддача в процесі реалізації інвестиційної програми.

6.4.1 Організація фінансування інвестиційної програми

У процесі розробки варіантів реалізації інвестиційної програми оцінюється ефективність кожного з них, рівень ризику та обсяги ре­сурсного забезпечення. Щодо прийняття до реалізації інвестиційної програми організується фінансове забезпечення, що включає: оцінку та вибір організаційної форми фінансування, визначення структури джерел фінансування, оптимізація різних джерел, моніторинг фінан­сового забезпечення.

Загальноприйнята класифікація джерел фінансування [6,8,9,17,33,37] інвестиційних програм здійснюється за такими ознаками:

 

« Содержание


 ...  111  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я