Суб’єктами (учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи (як вітчизняні, так і іноземні), у тому числі інвестори, замовники (генеральний підрядчик), виконавці робіт (субпідрядники), банки, страхові компанії, користувачі проектів та ін. Суб’єктами можуть виступати і держави, регіони, міжнародні організації. Суб’єкти інвестиційної діяльності, як правило за сумісництвом, об’єднують декілька функції, наприклад, інвестора-замовника-кори- стувача.
Інвестиційна діяльність здійснюється в рамках ринку капіталів (основних засобів, нерухомості, нової продукції і технологій, цінних паперів, інтелектуальної власності), ринку товарів і послуг, а також ринку праці. Незважаючи на спільність, пов’язану з необхідністю фінансових вкладень в об’єкти, інвестиційна діяльність у різних ринкових сферах відрізняється ліквідністю, терміном здійснення проектів та окупністю інвестицій, показниками рентабельності, рівнем організаційного супроводження й іншими особливостями. У зв’язку з цим формування інвестиційних програм і управління інвестиціями вимагають урахування специфіки інвестиційної діяльності за кожним напрямком бізнесу.
Економіко-правове державне регулювання інвестиційної діяльності визначається Законом України «Про інвестиційну діяльність», а також іншими нормативно-законодавчими актами [1-5 та ін.].
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: проведення ефективної амортизаційної, кредитної та цінової політики; надання фінансової допомоги з бюджету (субсидії, позички) на розвиток комплексних виробництв, територій, галузей; цільового державного фінансування на конкурсній основі (гранти тощо); впровадження системи податків з диференційованими податковими ставками та пільгами; антимонопольних заходів, приватизації державної, муніципальної власності; прямого управління державними інвестиціями та ін.
Інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання (підприємства) пов’язана з формуванням інвестиційної програми на визначений період розвитку і включає: сукупність реальних інвестиційних проектів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей розвитку; інвестиції в цінні папери, що обертаються на фондовому ринку (портфельні інвестиції), з метою зростання фінансового потенціалу та вартості активів фірми; інвестиції в оборотний капітал; емісію корпоративних цінних паперів як додаткового джерела фінансування реальних інвестиційних проектів; фінансові внески в банківські депозити й аналогічні папери для забезпечення зростання поточної прибутковості.
Основною метою формування інвестиційною програмою є забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства на основі добору найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів та фінансових інструментів.
До загальних принципів формування інвестиційної програми відносяться: забезпечення своєчасності реалізації інвестиційної стратегії розвитку; відповідність програми фінансовим ресурсам, які виділяються; цілеспрямованість інвестиційної програми; дотримання раціональних пропорцій (співвідношень) між прибутковістю і ризиком; ефективна ресурсовіддача в процесі реалізації інвестиційної програми.
6.4.1 Організація фінансування інвестиційної програми
У процесі розробки варіантів реалізації інвестиційної програми оцінюється ефективність кожного з них, рівень ризику та обсяги ресурсного забезпечення. Щодо прийняття до реалізації інвестиційної програми організується фінансове забезпечення, що включає: оцінку та вибір організаційної форми фінансування, визначення структури джерел фінансування, оптимізація різних джерел, моніторинг фінансового забезпечення.
Загальноприйнята класифікація джерел фінансування [6,8,9,17,33,37] інвестиційних програм здійснюється за такими ознаками:
» следующая страница »
1 ... 106 107 108 109 110 111112 113 114 115 116 ... 175