Основи інвестиційного менеджменту

Для фахівця в галузі теорії прийняття рішень поведінка підприєм­ства є результуючою величиною, що визначається індивідуальними рішеннями й організаційними умовами. Згідно з концепцією Барнар­ду [11] підприємство являє собою відкриту соціальну систему. Воно надає численні матеріальні і нематеріальні стимули, а працюючі вно­сять свій внесок у процеси, що відбуваються на підприємстві. Для того, щоб на підприємстві постійно мало місце співробітництво працюючих, необхідно, щоб обидві сторони розглядали стимули і внесок такими, що мають приблизно рівну вагу. Обґрунтоване Барнардом розуміння організації як коаліції індивідів одержало всебічну розробку в теорії раціонального вибору [11].

Підприємство — це відкрита соціально-економічна система, якій притаманні такі основні риси: комплексність проблем; необхідність вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологіч­них, управлінських та інших аспектів; складність розв’язуваних про­блем і об’єктів; зростання кількості зв’язків між об’єктами; динаміч­ність ситуацій, що змінюються; роль людського фактора в управлінні.

Інвестиційні рішення є частиною системи під назвою «підприєм­ство». Як елементи системи «підприємство» можуть розглядатися за­соби виробництва, матеріали, персонал, а також функціональні підроз­діли. Схема ілюструє систему «підприємство» у розрізі (рис. 6.1).

З одного боку, реалізація інвестицій проявляється в більшому чи меншому ступені на інших елементах системи. Взаємозв’язок такого роду існує насамперед між інвестиційною сферою та сферою фінан­сування. Так вигідність інвестиційних об’єктів залежить від наявних у розпорядженні фінансових коштів, а їх одержання, у свою чергу, обу­мовлено наявними інвестиційними можливостями. Виробнича про­грама планується, як правило, на основі наявних засобів виробниц­тва. Поряд із наведеними взаємозалежностями існують інші взаємо­зв’язки.

Рис. 6.1. Зв’язки між елементами системи «підприємство»

У випадку здійснення інвестицій по розширенню виробництва з метою виготовлення нового виду продукції мова йде про взаємоза­лежні інвестиції, що вимагають узгодження з такими системами, як збут, виробництво, фінансування, персонал, а також зі сферою дослід­жень і розробок. Кількість і вид взаємозв’язків між інвестиційними об­’єктами, а також інвестиційними об’єктами й іншими системами підприємства різні.

Застосування системного підходу до ухвалення інвестиційного рішення на підприємстві може забезпечити його якість. Системний підхід до інвестиційного рішення — це дослідження процесу ухвален­ня рішення як системи, що складається з двох взаємозалежних і взаємо- обумовлюючих складових: зовнішнє середовище. Воно включає «вхід», «вихід системи», «зв’язок із зовнішнім середовищем»; «внутрішня структура». Це сукупність взаємозалежних компонентів, що забезпе­чують процес впливу суб’єкта управління на об’єкт, переробку «вхо­ду» у «вихід» і досягнення цілей системи.

Система формує і виявляє свої властивості тільки у процесі взає­модії з зовнішнім середовищем. Вона реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під цими впливами, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість та адаптивність функціонування системи. Без взаємодії з зовнішнім середовищем відкрита система не може функціонувати.

Процес здійснення інвестицій — це певне упорядковане явище, що репрезентується в теорії систем у вигляді «чорного ящика». «Вхід» системи характеризується параметрами інвестиційної проблеми, які необхідно визначити за конкретними інвестиційними ресурсами (не­обхідна ризикованість і прибутковість, наявність вільних коштів для інвестицій, джерел інвестиційних ресурсів, стан інвестиційного порт­феля і т. ін.). В результаті на «виході» системи — рішення, що може бути виражене кількісно або якісно та має визначений ступінь адек­ватності, ймовірність реалізації і ступінь ризику досягнення заплано­ваного результату.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110  ... 175