Основи готельного менеджменту

Насамперед, для розуміння сутності нормування запасів матеріальних ресурсів, необхідно дати визначення норми за­пасу. Під нормою запасу варто розглядати таку планову мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна зна­ходитися на підприємстві для нормального процесу матеріаль­но-технічного забезпечення. Характерною рисою норм мате­ріальних запасів є мінливість їх основної та поточної частини. Тому розрізняють максимальні, мінімальні та середні норми запасів.

Максимальними норми запасів стають тоді, коли поточна частина запасу досягає найбільшого значення. Ці норми вста­новлюються підсумовуванням максимального поточного запа­су, а також підготовчого і страхового запасів.

Мінімальними норми запасів будуть у момент повного ви­черпання поточного запасу. Визначаються вони як сума підго­товчого і страхового запасів.

Середні норми запасів використовуються в планах матері­ально-технічного постачання і називаються перехідними запа­сами. Знаходять їх підсумовуванням половини максимального поточного запасу, а також підготовчого і страхового запасів, взятих у повному обсязі.

Розглянемо дві основні методики нормування матеріаль­но-технічних ресурсів.

Метод техніко-економічних розрахунків.

(13.7)

За цією методикою поточний запас визначається як поло­вина середнього інтервалу постачання (И) між двома чергови­ми постачаннями.

Зтек = 8 і1

Середній інтервал постачання, у свою чергу, знаходиться за допомогою наступної формули:

(13.8)

де:

И — фактичні інтервали постачання, днів <2і — кількість матеріальних ресурсів, що постачаються, відповідно до інтервалів постачання (у натуральних одиницях вимірювання).

Страхові запаси встановлюються, виходячи із середньоз­важеного відхилення інтервалів постачання, що перевищують середній інтервал. Цей метод базується на обліку фактичних інтервалів постачання за минулий період часу. Страхові запаси в цьому випадку визначаються за формулою ( у натуральних одиницях вимірювання):

де:

р — середньодобове споживання;

і' — фактичні інтервали постачання, що перевищують се­редній інтервал постачання іср;

В' — величини партій матеріалу, що надходять з інтервалом Ґ; п — кількість поставок з інтервалом, що перевищує се-

редній.

Необхідність прийняття до розрахунку лише тих поставок, інтервали яких вищі від середньозважених, аргументується при­хильниками цього методу тим, що страхові запаси не потрібні, якщо інтервали поставок рівні або менші від середньозважених.

Більш обґрунтованим є метод знаходження страхового за­пасу за середньоквадратичним відхиленням фактичних інтер­валів (х) від середнього (х) за відомою у статистиці формулою:

де,

т — частота (кількість матеріалу, що надійшов).

Якщо не можна побудувати ряд розподілу, то для розрахун­ку можна використовувати більш спрощений метод:

де,

п — кількість прийнятих до розрахунку відхилень від інтер­валів.

Середньоквадратичне відхилення можна застосувати для встановлення норми страхового запасу залежно від необхідно­го ступеня гарантійності забезпечення виробництва матеріала­ми. При цьому використовується відома в статистиці за­лежність, при якій х±у забезпечує виробництво, що гарантує 65%, х±2у - 96,4%, х±3у - 99,4%.

Відносна величина підготовчих запасів визначається ча­сом, який необхідний для здійснення операцій з підготовки матеріалів до використання або споживання. Звичайно він встановлюється в розмірі від 12 до 24 годин. Цього часу виста­чає на здійснення розсортовування матеріалів, що надійшли, організації кількісного і якісного приймання матеріалів, для розсортовування та розпакування і надання матеріалам і то­варам товарного вигляду. Наприклад, у готель надійшов но­вий посуд. Зрозуміло, що в запакованому вигляді він не може відразу піти у використання. Отже, персоналу готелю потрібен певний час для його приймання, розпакування та укомплек­тування.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198  ... 213