Організація праці менеджера

Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв приймають у формі наказу або письмового розпоряджен­ня керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, в яких виконуються роботи, пов’язані з дер­жавною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністрові України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного Суду Ук­раїни, Генеральному прокурору України, Голові Служби безпеки України дос­туп до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці.

Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці на­дається у виняткових випадках на підставі міжнароднихдоговорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового роз­порядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення на­ціональної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.

Обов ’язки громадянина щодо збереження державної таємниці

Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов’язаний:

1)  не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв’язку з виконанням службових обо­в’язків;

2)  не брати участі в діяльності політичних партій та громадських органі­зацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;

3)  не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх пред­ставникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провад­женні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;

4)  виконувати вимоги режиму секретності;

5)  повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таєм­ниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, що

405

перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також про свій виїзд з України;

6) додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на по­стійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п’ять років з часу припинення діяльності, пов’яза­ної з державною таємницею.

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні догово­ри, що передбачають такий виїзд і згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

На громадянина також поширюється обмеження свободи інформаційної діяльності.

Обмеження на оприлюднення секретної інформації

Під час підготовки матеріалів для опублікування, поширення у пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через державний кордон органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, ус­танови, організації та громадяни з метою охорони секретної інформації зобов’я- чзані керуватися Законом України “Про інформацію” та іншими нормативно- правовими актами про державну таємницю.

Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з метою запобігання її поширенню у пресі та інших засобах масової інформації здійснює центральний орган виконавчої влади з питань інформаційної політики.

Секретна інформація до скасування рішення про віднесення її до держав­ної таємниці та матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування мо­жуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України, або письмового мотивованого розпорядження Президен­та України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки Ук­раїни на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 231 232 233 234 235 236237 238 239 240