Майновий податок встановлюється стосовно майна, що перебуває у власності платників. Його перелік визначається законодавством. В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. Передбачається оподаткування майна підприємств і нерухомого майна громадян. Джерелом сплати таких податків є доходи. Тому дуже важливим є їх узгодження з прибутковим оподаткуванням.
Майнове оподаткування майже виключає можливість ухилення від сплати. Для стягнення не обов'язкова наявність високопрофесійного апарату, тому ці податки широко застосовуються на місцевому рівні, їх суттєвим недоліком є обмежена регулююча дія. Вони діють лише як фінансовий тиск проти власника (щоб не платити ці податки, треба не бути власником).
Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування. Але, на відміну від інших майнових податків, він має разовий характер і стягується при переході власності від однієї особи до іншої. Джерелом його сплати є особисті кошти власника або частина коштів, отриманих від реалізації майна. В Україні цей податок справляється через систему державного мита.
До групи особистих податків слід також віднести і податки на здійснення окремих видів діяльності та державну реєстрацію. Більшість податківців чомусь при класифікації не схильні звертати на них окрему увагу. Ма- буть-тому, що в більшості країн розміри їх незначні. Але в Україні ситуація дещо відмінна. До цих податків ми пропонуємо відносити плату за ліцензії, патенти, сертифікати, збори за державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб. Вони інколи досягають такого рівня, що їх можна зрівнювати з іншими податками, звичними для всіх. У більшості випадків вони стосуються доходів підприємців. Але досвід показує, що це залежить від особливостей податкового законодавства у той чи інший період. Якщо суми, спрямовані на сплату деяких із названих податків, дозволено включати до собівартості продукції, то вони діють як непрямі, оскільки перекладаються на споживача, входячи до ціни разом із витратами виробництва та обігу. Але все ж таки у більшості країн і найчастіше їх платять з власних доходів підприємці. У будь- якому випадку ці податки покликані відігравати передусім регулюючу роль. Хоча, зупиняючись на українській дійсності, слід підкреслити, що функціонуюча в нас система їхньої побудови та стягнення призводить до значної бюрократизації відносин держава — платник, що б'є по підприємництву інколи сильніше, ніж тягар суми.
Серед прямих податків безперечно основним для підприємств в Україні як з фіскальної, так і з регулюючої
точки зору є податок на прибуток. Його регулююча роль полягає в тому, що він може суттєво впливати на вибір правових форм організації бізнесу, на напрямки розподілу прибутку (споживання чи накопичення), на вибір методів фінансування інвестицій, на розподіл ресурсів між сферами господарської діяльності, на темпи економічного зростання на макрорівні. Тобто він є потужним регулятором економічних процесів та стимулятором економічної активності.
Податок на прибуток підприємств піддавався досить частим кардинальним змінам. Двічі в Україні змінювався об'єкт оподаткування:
- до 1993р. - доход;
- протягом І кварталу 1993р. - прибуток;
- далі до 1995р. - доход;
- з 1995р. - прибуток;
- з 1995р. реформувалася лише система вирахування податку.
З 1995 року по 1997 рік оподатковувався балансовий прибуток. Основною його складовою був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та собівартістю продукції.
Така система мала суттєвий недолік, собівартість формувалась протягом виробничого споживання ресурсів. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов'язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію.
» следующая страница »
1 ... 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31 ... 69