Облік і аудит. Термінологічний словник

цільове використання коштів амортизаційного фонду. Кошти амортизаційного фонду можна використовувати на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переобладнання основних фондів, придбання та створення нових основних фондів і нематеріальних активів. Проте це не виключає тимчасового використання цих коштів на інвестиційні потреби в різних формах короткотермінових фінансових вкладень;

оцінювання ефективності амортизаційної політики підприємства через порівняння грошових потоків (суми прибутку та амортизаційних відрахувань) у разі лінійної чи прискореної амортизації окремих активів або всієї їх маси. Річний ефект прискореної амортизації окремих активів (Е_ПА ) обчислюють за формулою

Епа = (Ап - А„)-[1 -(1 -С„п)• К„],

де А_п, А_л - річна сума амортизаційних відрахувань відповідно у разі прискореної чи лінійної (рівномірної) амортизації; С_пп - ставка податку на прибуток, виражена через десятковий дріб; К_кп - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений через десятковий дріб.

Крім того, якщо додатковий грошовий потік не відразу реінвестують в основні фонди, з’ являється додатковий ефект від використання цих коштів у формі короткотермінових фінансових вкладень.

ПОЛІТИКА ДИВІДЕНДНА - складова загальної фінансової політики акціонерного товариства та політики управління прибутком, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.

Розрізняють три типи П. д. акціонерного товариства:

консервативна - П. д., згідно з якою пріоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток, а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. У цьому випадку високими темпами зростає вартість чистих активів акціонерного товариства, а відповідно й ринкова вартість акцій;

поміркована (компромісна) - П.д., згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку акціонерного товариства;

агресивна - П.д., яка передбачає постійне зростання виплати дивідендів (як правило, у встановленому наперед відсотку їх приросту стосовно попереднього періоду) незалежно від результатів фінансової діяльності. Така політика забезпечує високу ринкову вартість акцій та формує позитивний імідж акціонерного товариства серед потенційних інвесторів у разі додаткових емісій акцій, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування компанії за рахунок прибутку стають обмеженими.

Основними етапами формування П.д. акціонерного товариства є: вивчення та оцінка чинників, що визначають передумови формування дивідендної політики, зокрема тих, які характеризують інвестиційні можливості підприємства, спроможність формувати фінансові ресурси з альтернативних джерел, умови оподаткування дивідендів та майна підприємства, отримуваний прибуток і рентабельність власного капіталу, невідкладні виплати за отриманими кредитами, рівень дивідендних виплат компаній-конкурентів тощо; вибір типу дивідендної політики; розробляння механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики; визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію.

Ефективність дивідендної політики оцінюють за динамікою ринкової вартості акцій, а також за такими показниками:

коефіцієнт дивідендних виплат (К_дв):

^Кдв = ^Фдв : ^Пч ^аб° ^Кдв = ^ДА : ^ПА^,

де Фдв - фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до вибраного типу дивідендної політики; П_ч - сума чистого прибутку акціонерного товариства; Д_А - сума дивідендів, виплачуваних на одну акцію; ПА - сума чистого прибутку в розрахунку на одну акцію;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 274 275 276 277 278 279280 281 282 283 284  ... 396