в) податки на майно - їх застосовують для оподаткування рухомого та нерухомого майна, а також різних видів ресурсів - землі, води, корисних копалин;
г) податки на певні дії - податки за оформлення юридичних або господарських актів, реалізацію фінансових операцій (наприклад, державне мито) тощо;
4) рівень державних структур, що встановлюють податки:
а) загальнодержавні податки - їх встановлюють вищі органи влади і стягують на всій території України незалежно від того, до якого бюджету їх буде зараховано;
б) місцеві податки та збори - податки, встановлювані органами місцевого самоврядування. Їх сплачують до місцевих бюджетів. На відміну від податків загальнодержавних, для місцевих податків законодавчо регламентують тільки їх перелік, граничні ставки, платників цих податків та об’єкти оподаткування. Конкретні ж види податків (із законодавчо визначених), ставки (в межах граничних ставок) і порядок справляння для кожної місцевості (населеного пункту) визначають місцеві органи влади та управління;
5) спрямування податків:
а) податки, що їх сплачують до державного бюджету;
б) податки, сплачувані до місцевих бюджетів;
в) змішані податки - податки, одну частину яких скеровують до державного, а іншу - до місцевих бюджетів;
г) податки, з яких формують спеціальні позабюджетні фонди;
6) спосіб стягнення:
а) складні податки - податки, для яких спочатку встановлюють ставку, а величину податку для кожного платника визначають множенням ставки на об’ єкт оподаткування;
б) розкладні податки - податки, що їх обчислюють спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах від цих податків, а потім розподіляють (розкладають) між їх платниками пропорційно до певного показника чи рівними частинами;
7) порядок використання податків:
а) загальні податки - податки, які при надходженні до бюджету знеособлюються. Вони не мають спеціального призначення і можуть бути використанні для покриття будь- яких видатків державного чи місцевого бюджету;
б) спеціальні (цільові) податки - мають конкретне призначення і стягуються для цільового фінансування певних, наперед визначених заходів;
8) складові цін, на які відносять податки:
а) податки, що їх відносять на витрати виробництва - на собівартість продукції, робіт, послуг;
б) податки, що їх сплачують з прибутку;
в) акцизи - податки, що їх включають до ціни реалізації понад відпускну ціну виробника;
9) співвідношення між ставкою податку та величиною об’єкта оподаткування:
а) прогресивні податки - податки, ставка яких збільшується зі зростанням величини об’єкта оподаткування;
б) пропорційні податки - податки, ставка яких не залежить від величини об’єкта оподаткування. За єдиної ставки пропорційного податку його величина є пропорційною до величини об’ єкта оподаткування;
в) регресивні податки - податки, ставка яких зменшується зі зростанням величини об’єкта оподаткування. Ці податки використовують тоді, коли держава прагне стимулювати таке зростання;
10) суб’єкт оподаткування:
а) податки, що їх сплачують юридичні особи;
б) податки, що їх сплачують громадяни;
в) податки, що їх сплачують як юридичні особи, так і громадяни.
КЛАСИФІКАЦІЯ РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ - групування рахунків бухгалтерського обліку за певними ознаками і визначення спільних властивостей різних груп рахунків з метою їх вивчення і правильного застосування. Найістотнішими ознаками, за якими класифікують бухгалтерські рахунки, є: стосунок до відображення засобів і їх джерел - рахунки активні, пасивні і активно-пасивні; рівень деталізування інформації - аналітичні і синтетичні рахунки; належність рахунків до бухгалтерського балансу - рахунки балансові і забалансові; призначення і структура рахунків - рахунки основні, регульовані, розподільчі, калькуляційні та порівняльні; економічний зміст рахунків - рахунки господарських засобів, господарських процесів і рахунки джерел утворення засобів.
» следующая страница »
1 ... 162 163 164 165 166 167168 169 170 171 172 ... 396