Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Ряд науковців також звертають увагу на те, що суб’єкти малого бізнесу більше схильні до самоорганізації, яка проявляється у формах горизонтальної та вертикальної інтеграції [19; 46; 48]. Найбільше поширення такі процеси набули у агропромисловому комплексі та будівельній індустрії. Проте відкритими зали­шаються питання - які особливості бізнесу чи умови підприємницької діяльності спонукують суб’єктів МБ до самоорганізації і чим можна пояснити переважання інтеграційної моделі поведінки у середовищі МБ порівняно з інноваційною, яка апріорі повинна бути властивою малим підприємницьким формам?

На наш погляд, відповідь на ці питання можна знайти, опираючись на теоретико-методологічний підхід інституціональної економічної теорії. Досліджую­чи інституційне середовище, що сформувалось в Україні в ході трансформаційних процесів в економіці та інших сферах життєдіяльності людини, можна зрозуміти, яким чином впливають формальні та неформальні інституції на ефективність функціонування підприємств, на вибір ними моделей економічної поведінки. На жаль, вітчизняні науковці недостатньо уваги приділяють цим питанням, хоча й погоджуються з наявністю такого зв’язку. На нашу думку, такі дослідження є актуальними і мають не лише теоретичну, а й практичну цінність, оскільки їх результати можуть бути використані для коригування регуляторної політики дер­жави в контексті підвищення внеску суб’єктів малого підприємництва у загальне соціально-економічне зростання.

2.4.1.               Умови та особливості розвитку малого бізнесу в Україні

У будь-якій країні малий та середній бізнес вносить реальний вклад у роз­виток суспільного виробництва. Світовий досвід показує, що малий та середній бізнес найшвидше здійснює підйом економіки. Зокрема, у Західній Європі, Польщі і країнах Балтії він забезпечує до 40-60% ВВП. В Україні цей показник ко­ливається в межах 10-15 %, що є недостатнім з огляду на його потенціал і обу­мовлює значний інтерес науковців до виявлення форм і способів активізації роз­витку малого підприємництва.

Необхідно зауважити, що чітка і послідовна державна політика у сфері підтримки розвитку малого бізнесу в Україні не проводилася, усвідомлення необ­хідності цілеспрямованого впливу на економічну поведінку суб’єктів МБ через систему відповідних економіко-правових норм та методів управління не відбулося одразу. Прийняті на початку 90-х років минулого століття закони “Про під­приємництво” та “Про підприємства в Україні” лише окреслювали нормативно- правове поле здійснення підприємницької діяльності і не містили ніяких пре­ференцій для малого бізнесу. Тільки з липня 1997 року, після створення Дер­жавного комітету України з питань розвитку підприємництва, який у грудні 1999 р. було перейменовано на Державний комітет України з питань регуляторної полі­тики та підприємництва, почалася систематична робота з формування економічно- правового механізму підтримки розвитку сектора малого бізнесу, яка продовжу­ється і донині, постійно збагачуючись новими інструментами та засобами впливу на підприємницьку поведінку. Проте чинні засоби регуляторної політики мають недостатню ефективність, оскільки не забезпечують досягнення бажаних результатів.

Незважаючи на те, що кількість суб’єктів малого бізнесу постійно зростає (наприклад, по Хмельницькій області щорічне збільшення протягом останніх років складає 7-8 %), що загалом свідчить про економічну вигідність підприємницької діяльності, переважна частина малих підприємств суттєво применшує отримані фінансові результати. Так, за дослідженнями І. Крючкової [20], у 2002 р. сектор малого та середнього бізнесу, при зайнятості у ньому більше 46 % працездатного населення (за офіційними даними, а з врахуванням прихованих трудових конт­рактів - і всіх 60 %) забезпечив лише 15,5 % випуску продукції та послуг, тобто ефективність використання трудових ресурсів у даному секторі виявилася дуже низькою. Мало того, з усієї кількості суб'єктів малого і середнього бізнесу 22 % мали від’ ємний або нульовий виробничий результат, а на 27 % рівень річного виробництва знаходився в межах 0,1-30 тис. грн. І такі тенденції характерні для всіх регіонів України.

 

« Содержание


 ...  202  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я