Для реалізації зазначених завдань учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фонду виконувати такі функції:
1. Наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями.
2. Надавати членам Фонду фінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідного кодексу поведінки у той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або намагаються уникнути таких порушень.
3. Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань.
Структура Фонду побудована таким чином, щоб забезпечити його ефективне функціонування. Вищим органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона збирається 1 раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу. Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання.
Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада (директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на два роки.
Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні ресурсів Фонду.
Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. У його функції входить ведення поточних справ, призначення посадових осіб МВФ — його заступника, секретаря, скарбника, завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох людей, цілих країн і регіонів.
Регулююча роль МВФ спрямована на те, щоб на багатосторонній основі узгодити всю сукупність прямих та зворотних зв'язків між національними господарствами, валютною сферою та світовою економікою для виявлення й усунення вогнищ нестабільності. У відповідності до своїх статутних повноважень МВФ здійснює "пильний нагляд" за станом міжнародної валютної системи й економічною політикою країн-членів. За цим терміном — величезний обсяг роботи, яку проводить персонал Фонду в повсякденних контактах і консультаціях з усіма без винятку національними урядами, що беруть у ньому участь.
Світова економіка вступила в такий етап свого розвитку, коли дуже важливого значення набуває багатостороння координація макроекономічної політики найрозвинутіших держав. Така практика розвивалася протягом останніх десятиліть, у її процесі склалася й удосконалюється нова форма міжнародного співробітництва — регулярні наради лідерів "сімки", тобто найрозвинутіших країн. Слід зауважити, що вперше у світовій історії уряди економічно розвинутих держав погодилися координувати різноманітні заходи, які досі вважалися внутрішньою справою.
Інформаційна роль Фонду тісно пов'язана з наданням рекомендацій у галузі валютно- економічної політики для кожної з країн, з якими здійснюється співробітництво. Практично всі країни-члени мають можливість користуватися тим величезним обсягом даних, які має Фонд, але найефективніший спосіб використання цієї інформації — через отримання рекомендацій Фонду з тих чи інших економічних проблем конкретної країни у їх зв'язку з проблемами і перспективами розвитку інших країн та усієї світової економіки. В цьому, мабуть, головна причина заінтересованості приватних фінансово-кредитних установ, урядів та міжурядових організацій у співробітництві з Фондом.
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 193