Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
Одним із факторів, що визначають основні шляхи та напрямки розвитку світового господарства, є утворення міжнародних інтеграційних угрупувань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнен- ня регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу ефективніше використовувати всі наявні резерви розподілу інвестицій та всі види капіталу.
Міжнародні економічні інтеграції — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-пол- ітичного об’єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-економ- ічної політики.
Основними факторами, які забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є:
- економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного розподілу природних умов та природних ресурсів;
- закономірності науково-технічного прогресу;
- тенденції демографічних факторів розвитку;
- необхідність розв’язання глобальних проблем людства (енергетична, продовольча, економічна, екологічна, безпеки, використання Світового океану і т.д.);
- розвиток транспортно-комунікаційних мереж.
Інтеграційні процеси в останні роки охопили практично всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисель- них регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва. Всього в світі нараховується близько 20 міжнародних економічних об’єднань інтеграційного типу, які охоплюють основні регіони і континенти земної кулі.
Як відомо, інтеграції, в як вищої і порівняно нової форми міждержавної економічної взаємодії, історично й організаційно передують декілька етапів, які послідовно проходять держави, що вступають у процес тісної економічної взаємодії.
До основних теоретично обгрунтованих і практично апробованих форм міжнародної економічної інтеграції відносяться:
1. Зона вільної торгівлі — найпростіша форма інтеграції. У такій зоні діє особливий пільговий торговельний режим для країн - учасниць за рахунок відміни торгових обмежень, перш за все, внутрішнього мита. Держави-учасниці залишаються окремими митними територіями і не втрачають права самостійного визначення режиму економічних відносин з третіми країнами (права на відміну чи введення нових тарифів або інших обмежень, на підписання торгово-економіч- них договорів і угод). Саме тому між країнами - учасницями зони вільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають їх державний кордон і ніби відсікають від пільгового перевезення ту їх частину, яка завозиться із третіх країн.
Прикладом такої зони можуть бути: ПАУВТ (NAFTA — Noth American Free Trade Agreement) — Північно-Американська угода про вільну торгівлю між СШАта Канадою, ЄАВТ — Європейська Асоціація вільної торгівлі, утворенав 1960 році. З 1 січня 1995 року після вступу трьох із семи країн-членів ЄАВТ у ЄС в її складі залишаються чотири країни: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія. Всі вони надають перевагу практиці укладання двосторонніх економічних договорів та угод з будь-якими державами світу й їх угрупуваннями, в тому числі і з Європейським Союзом (ЄС).
2. Митний союз — це угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків та однотипність методів управління народним господарством. Угоди такого типу діяли в Європейському Економічному Співтоваристві у 1968 році. Нині таким прикладом можуть бути Андська група, КАРИКОМ — Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну.
» следующая страница »
1 ... 61 62 63 64 65 6667 68 69 70 71 ... 169