Міжнародні економічні відносини

До найважливіших організацій у міжнародній економічній сфері відноситься Міжнародний валютний фонд (МВФ), штаб-квартира яко­го знаходиться у Вашингтоні.

МВФ (International Monetary Fund — IMF) є одним із спеціалізова­них закладів ООН і становить основу функціонування міжнародної валютної системи. МВФ був утворений одночасно з Міжнародним Бан­ком Реконструкції і Розвитку (МБРР), який ще називають Світовим Банком, наконференції ООНу Бреттон-Вудс (Нью-Гемпшір, Англія), яка відбулася 1-22 липня 1944 року.

МВФ створений для сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва на основі встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, багатосторонньої сис­теми платежів та усунення валютних обмежень, надання кредитних ресурсів своїм членам, пов’язаних з неврівноваженістю платіжних ба­лансів. МВФ також слугує форумом для консультацій і співробітницт­ва в галузі міжнародних валютних відносин.

МВФ займається суто грошово-кредитними проблемами (тобто платіжним балансом), а реабілітація та розвиток економіки країни- боржника не є його прямим завданням. Проблеми зовнішньоекономіч­них розрахунків та зовнішньої заборгованості різних країн вирішуються неодинаково, оскільки причини їх виникнення та заходи, що вжива­ються для їх вирішення, індивідуальні для кожної країни. Тому МВФ розробляє рекомендації з економічної політики згідно з внутрішніми особливостями країни.

Нині членами МВФ є близько 189країн, його діяльність підкорена інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу.

З країн Центральної і Східної Європи у МВФ входять Югославія, Румунія (з 1972 року), Угорщина (з 1982 року), Польща (з 1986 року),

Болгарія, Чехословаччина і Албанія (всі — з 1990 року). У жовтні 1991 року колишній СРСР отримав статус члена МВФ. Після розпаду СРСР до МВФ автоматично вступило 15 нових держав. У 1992 році в МВФ також вступила Швейцарія. Після розпаду Чехословаччини (1 січня 1993 року) і Югославії членами МВФ стали Чехія, Словакія, Хорватія, Словенія і Югославія.

З 1947 року МВФ як і МБРР має статус спеціалізованої представ­ницької установи ООН. Угода, підписана ООН, МВФ і МБРР, перед­бачає певні форми співробітництва, хоч і з деякими обмеженнями. В ній, зокрема, йдеться про те, що сторони не даватимуть одна одній жодних рекомендацій без попереднього узгодження. Це обмежує мож­ливості ООН впливати на МВФ і МБРР, тобто обидві організації в своїх діях повністю автономні.

Мету та завдання МВФ визначає його Статут (офіційна назва “ Статті угоди Міжнародного валютного фонду”), до якого за час існу­вання МВФ були внесені три поправки, кожна з яких призвела до істот­них змін багатьох статей. Перша поправка (1969 р.) санкціонувала емі­сію спеціальних прав запозичення; друга (1978 р.) зафіксувала перехід від Бреттон-Вудської валютної системи до Ямайської; третя поправка (1992 р.) стосується санкцій щодо держав-членів, які мають простро­чені зобов'язання перед Фондом.

У вересні 1997 року Рада керуючих МВФ ухвалила резолюцію №52-4 “Спеціальне одноразове надання СПЗ — запропонована чет­верта поправка до Статуту”. Поправка вноситься до статті XV розд­ілу І Статуту, в якій сказано: “Для задоволення потреби, в разі її ви­никнення, в поповненні існуючих резервних активів Фонд уповно­важений здійснювати розподіл спеціальних прав запозичення між державами-членами, які є учасницями Департаменту спеціальних прав запозичення”.

Головною метою діяльності МВФ є створення необхідних умов для фінансової і економічної стабілізації в країнах-членах МВФ, підтрим­ки стабільності їх валют, покращення обміну товарами, послугами і капіталами між країнами-членами, а також їх економічного зростан­ня. Для досягнення поставленої мети країни співпрацюють як з МВФ, так і між собою. Передусім, країни-члени повинні:

 

« Содержание


 ...  50  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я